Глава 10. Суперечливі збори.

Всередині все переверталось, але ззовні, але я намагався бути якомога спокійнішим. Не міг повірити, що нарешті зайшов до зали, яку ще дві години тому, розглядав з іншої кімнати. За круглим столом, сиділа моя новостворена команда, яку я теж вже встиг побачити. Всі вони з великою цікавістю розглядали мене. Першим, воно й не було для мене дивним, заговорив містер Сао.

-Так це ви той самий, Деббі, що за свій характер, вже поза своєю спиною отримав прізвисько відчайдушний? Рагнар дуже вас поважав і ви останнім часом проводили дуже багато часу разом, тому, можливо ви в курсі деяких речей?

Він піднявся і почав крокувати до мене з дуже серйозним виглядом, що не обіцяло мені нічого хорошого. - Скажіть мені будь ласка Деббі, як так вийшло, що Освальд, який мав бути в тюрмі, настільки легко втік з неї, більше того, встиг її захопити собі, створити свою власну міні-армію з монстрів, демонів, чи що там в нього, проводячи експерименти над ні в чому не винними людьми? А на даний момент, бігає спокійно на волі, з планами про знищення всього людства. І найоголовніше питання, чому я дізнаюсь про це тільки зараз? Чи не запізно ви звертаєтесь по допомогу, як вважаєте? І перш, ніж ви щось відповісте, хочу додати, що Рагнару в якійсь мірі повезло, що він не стоїть зараз тут, перед нами. Тому що тепер, вся відповідальність за його недалекоглядність, лежить на наших плечах,  а якщо бути більш точним, на ваших плечах. При тому всьому, що проблему можна було б усунути ще на початку і набагато швидше, якби ви звернулись до нас, як тільки він втік, а не коли проблема виросла до світового масштабу!

Я намагався триматися впевнено і не вестись на його провокації. - Містере Сао, дякую вам за ваші запитання, я солідарний з вашим незадоволенням, так як ви абсолютно праві, з приводу запізнього формування команди. Я можу пояснити це тим, що я був у лікарні, а збори без мене, мої справжні друзі, Лео та Есхар не могли дозволити і я вважаю, що зробили все правильно. А от з приводу Рагнара, хочу прокоментувати так, я провів з ним не так багато часу, як ви думаєте, адже, він не встиг стати моїм повноправним наставником. Але не це зараз важливо, найголовніше, що я вже встиг зрозуміти за час проведений з ним, якщо він не повідомив вам про це відразу, це означає, що в нього на те була дуже серйозна причина. Невже ви гадаєте, що все так просто? Ви дещо не на тому концентруєтесь, а моя особиста версія з приводу дезінформації клану, може означати лише те, що серед ваших, були зрадники і потрібно якомога швидше їх знайти!

В нашу дискусію вступила пані Ора. - Містере Сао, при всій моїй повазі до вас, ми не маємо зараз часу, на довгі, безглузді суперечки, пропоную сконцентруватись не на тому, щоб розбиратись, хто і головне що, не так колись зробив, а направити всі наші сили, на вирішення питання, що нам робити далі, тому що я впевнена, що міні-армія Освальда вже переросла у військо, що неможливо порахувати.

-Дуже влучне зауваження, пані Ора. Мені теж, було образливо, що я дізнався про все, ледве не останнім та зараз не до емоцій. Деббі правий, Рагнар був не із безвідповідальних людей, щось трапилось, але ми не знаємо що. - Втрутився у розмову містер Дуглас.

Містер Сао, обперся об стіл руками. - Пані Ора, не вам, мені вказувати, що буде доцільним робити, а що ні, я чудово розумію, що часу дійсно не багато. Не люблю повторюватися, адже я вже пояснив, чому нам його не вистачає саме зараз. І ви точно повинні пам’ятати з чого все почалось. І що весь цей потік хаосу, можна було б зупинити і це закінчилось би, ще під час наших останніх зборів, коли я пропонував знищити те чудовисько. Якщо ви дійсно не забули. Тоді, саме з вашої підтримки та слабкості Рагнара, що переросло у вашу спільну думку, що з ним потрібно бути гуманними, що і зламало всі спроби зупинити Освальда. А причина? Освальд, вже нехай і у минулому, але був частиною нашого клану,  саме тому, йому було подароване життя, та ще й ледь не в умовах першого класу.

-Я все прекрасно пам’ятаю містере Сао! І якщо могла б повернутись у минуле, зробила б цей самий вибір знову! Те, що результат подій, виявився негативним сьогодні, ще не означає, що моє рішення було неправильним! - Промова пані Ори, була занадто емоційною, напруга відчувалася в кожній секунді, настільки, що в кімнаті, ледь зникло все світло, лампочки яскраво замерехтіли.

Містер Сао голосно засміявся. - А, от це вже цікаво, поясніть хід ваших думок глобальніше, а то я щось не до кінця розумію.

Я не міг більше витримувати цього. - Досить! Ніяких суперечок в моєму домі, доки я цього не дозволю!

Я побачив, що ці слова дуже вразили всіх присутніх, так як наступила повна тиша. Це додало мені впевненості. Я дістав амулет з кишені і показав його всім присутнім. - Бачите цю річ? Це амулет, його дав мені Рагнар, перед тим, як померти. Подобається вам це, чи ні, тепер я за лідера! Зараз я потребую максимальної тиші, бо в мене реально виникло запитання: ми клан могутніх магів, що відносяться до один одного з повагою, чи група підлих мишей, що у разі небезпеки втікають хто куди може? Містере Сао, якщо ви не бажаєте приєднатися до нас, вас тут ніхто проти вашої волі не тримає, ви можете піти і не втручатись ні в що. Ви можете, навіть, образитись і примкнути до команди Освальда, мені якщо чесно буде байдуже! Те саме стосується всіх, хто такої ж думки! Ви можете просто встати і піти, затримувати не буду! Але нагадаю, я був віч на віч з ним і знаю точно, що він не зупиниться, поки не знищить всіх з клану Ашерів і не важливо, ви будете першими, чи останніми. Вас зібрали всіх тут, тому що мені потрібна ваша допомога і не важливо, коли я по неї звернувся! - Після цих слів я пильно подивився на містера Сао. - І я вірю, що в нас є абсолютно всі шанси, попри все те, що сталось. Ви тут, тому що у вас є таланти, які потребують того, щоб їх застосували на благо всім.