Глава 9. Знищити сліди.

Форт Боярд 17.30

Освальд поважно сидів на своєму троні, його погляд був дуже зосереджений на блискучому червоному кристалі в його руці. До нього прибіг його учень-помічник, що виглядав дуже наляканим та розгубленим.

-Пане Освальде, ми не розуміємо як таке трапилось. Обшукали все, він просто зник. Що ми тепер будемо робити? - Він почав нервово поправляти своє волосся.

-Озоре, ти мене засмучуєш. Невже им думаєш, що я не міг цього передбачити? Запам’ятовуй, тому що це важливо. - Він піднявся і підійшов до слуги, пильно дивлячись тому в очі. - Рагнар, віддав ледве не всі свої останні сили, щоб за допомогою дуже давнього заклинання переміщення, відправити цього відчайдуху Деббі додому. Як завжди, нічого нового. Я очікував від нього щось подібне, але мене дещо турбує один момент. Я знав його з самого народження і точно знаю, що насправді, сил в нього б вистачило на них двох, навіть більше, ще й на нас з тобою у запасі було б. Незважаючи на те, що його застосування потребує неймовірної кількості енергії, але він чомусь не скористався цією можливістю. Чому? Куди він її дів і чому обрав померти? Нова загадка для мене. Нехай, поки що Деб насолоджується свободою, я недооцінив його, але і це мені в плюс, тепер я точно переконаний, що він саме той, хто мені потрібен, з нього вийде чудовий екземпляр. - Сказав Освальд і загадково усміхнувся.

-Тобто, ви хочете сказати, що не планували тримати його тут? - Озор закрив очі, боючись, що Освальд його вдарить за таке запитання, але цього не відбулось.

-Озоре, ще одна дурість і перетворю тебе на жабу. Я все планую! Завжди! Відкрию тобі секрет, я навіть і половини того, що маю, до нього не застосував. Всі ті монстрики, по іншому, більш грубо, я їх не назву, з якими він зіштовхнувся, це найгірший продукт, що я коли-небудь створював, що складається із моїх невдалих спроб, з ними навіть людина впоралась, Том був прикладом цього. Інша справа, якби він встиг трохи повчитись у Рагнара то знищив би їх усіх, за секунд шість та видимо той стариган не встиг цього зробити, щоб захистити свого учня. Я не засмучений тим, що той від мене пішов, на мою думку, це був крутий варіант, побачити та перевірити те на що Деббі був здатний і я ним скористався. Глибоко в середині я боявся, що його дуже швидко прикінчать, тому я не міг цього дозволити. Бо по перше це було б не так цікаво, адже не кожного дня зустрічаєш противника, що вміє дати вдалу і дотепну відповіть на приниження, по друге, він має те, що належить тільки мені, тому я приємно здивований його потенціалом, я вважаю, що той божевільний зробив неможливе, змусив мене повірити в клан Ашерів!

-І що ж нам все-таки робити далі? Бо, якщо він вдома, то більшість із клану скоріше за все, вже знають, про наше місцеперебування, як і те, що ми захопили фортецю.

-Озоре, твоєю головною помилкою, є те, що ти постійно панікуєш, коли зіштовхуєшся з новими, незрозумілими труднощами. Якби я кожного разу нервував, що хтось в курсі моїх планів, я б, мабуть, ніколи не досяг того, що досягнув. - Сказав Освальд і простягнув руки до неба. - От чому і головне за що, я маю терпіти боягузливих бовдурів? - Він опустив руки і звернувся до слуги. - Для по-особливому кмітливих, відкриваю тобі ще один секрет, це все також було однією з частин мого плану. Я дозволяю дізнаватись іншим про себе тільки те, що сам вважаю потрібним і тільки те, що є для мене вигідним. Там, де ти будеш думати, що це кінець і плакати у подушку, в мене буде ще двісті сорок чотири варіанти, як вийти з цієї ситуації! Люди бояться розкривати про себе інформацію, боючись, що хтось може скористатись нею, проти них самих. З одного боку, вони абсолютно праві та вся їх проблема в тому, що вони мають лише тільки одну, або дві стратегії і думають зазвичай тільки в одну сторону, що не виходить за рамки особистого захисту, а от плану нападу, в них немає. Страх, це те, що псує весь кайф від азарту, під час гри, яку ти створюєш за своїми правилами і ти сам, не помічаючи цього, починаєш грати за правилами інших. - Відповів Освальд і з емоцією відрази почав роздивлятись навкруги. - Ця фортеця, мене абсолютно не цікавить, більше того, мене вже нудить від перебування тут, але воно того коштувало, бо той, через кого я опинився тут, знайшов свою загибель саме у цьому місці, я вважаю це справедливим.

-Раптом, Освальд різко підійшов до Озора, схвативши його за комір. - Я дуже розлючений, знаєш чому? Вашою задачою, було прибрати тут все до ідеального блиску, щоб жодного сліду нашого не залишилось. Відремонтувати, те, що зламане. Ти мене чим слухав? Негайно виконати те, що я наказав! - Після цих слів, червоний кристал в його руці загорівся яскравим полум’ям.

-Що це означає, пане Освальде? - Озор, сильно тремтів.

-Хм. Це вже цікаво, по справжньому цікаво. Бачу, мій опонент рішуче налаштований зі мною боротися, вже активно зібрав команду, правда, із таких же божевільних як і він сам. А те, що кристал загорівся, означає, що я нарешті знайшов наступний. Що це таке і для чого, не твоя справа, будеш проявляти занадто багато цікавості, все таки перетворю на жабу! Тому, робіть поки те, що я сказав, бо тут є багато над чим попрацювати. - Він підійшов до дзеркала. Промовивши про себе заклинання, він провів по ньому кристалом, малюючи коло.

-Озоре, прибрати всі сліди! - Після цих слів він розчинився в повітрі.