Глава 6. Кроки до свободи.

-Підйом! Бій через годину! - Закричав охоронець моєї камери.

Його різкий, грубий голос, звучав настільки неприємно, завдяки чому, швидко повернув мене із стану приємних сновидінь, у стан суворої та жорстокої реальності. От чому, ці переміщення не спрацьовують, коли вони так потрібні! Аби розібратись, як воно працює! Коли мене вивели на відкритий простір, я зрозумів, що на прибиральника Освальд особливо не витрачається. Хоча, мабуть, і за мільйон, ніхто б не погодився тут прибрати. Я побачив доволі моторошну картину, ніби із фільму жахів, а то і ще гірше. Всюди були червоні сліди на підлозі, на стінах і я прекрасно розумів, що то був далеко не гранатовий сік, або сліди від веселої, дружньої битви томатами. А ось і та сама кам’яна типу медуза, про яку розповідав мені Том. Вона так і залишилась стояти на своєму місці. Фу, яка ж вона огидна, він був правий, вони дійсно такі бридотні! Ще й великим, жирним плюсом, до загальної атмосфери, був неймовірний сморід! Ніби носки баскетболіста після матчу, змішали з запахом зіпсованих устриць і додали туди стійкі парфуми, такі, які любила моя бабця. Я морально готував себе до найгіршого. Та мусив переключити свою увагу, так як прямо, метрів так сто від мене, я побачив, що охорона Освальда виводила мого знового знайомого. Том не виглядав здивованим нашою зустріччю, навдміну від мене. Але я не міг не помітити, що він був дуже блідий і втомлений, по виразу його обличчя, можна було прочитати, що він не спав всю ніч. Коли його підвели ближче, я нарешті зміг його нормально роздивитись, бо в камері було занадто темно. Поки я це робив, охоронці перекрили всі виходи, щоб жоден з нас не міг втекти. Освальд, в свою чергу, зайняв своє коронне місце на балконі і приготувався диктувати нам свої правила гри.

-Тема сьогоднішнього протистояння: дружба і чи значить вона хоча б щось, в погоні за власним життям? Один зухвалець сказав мені, що я жорстокий, можливо він і був правий, але я принаймні буду чесніший, від тих, що демонстративно показують із себе правильних. Ми продовжуємо, вперше, на нашій арені, два учасники, а хоча, стоп, зачекайте, не два, а може я помиляюсь і їх три. - Освальд зробив паузу. - Чи все-таки два? - Він посміхнувся, що точно не обіцяло нічого хорошого.

Я звернув увагу, що в самому центрі, був розташований дивний куб, чорного кольору, що якось не вписувався в загальну картину всього, що бачив.

-Увага! Увага! - Освальд всім своїм виглядом показував, що буде дуже весело. - В лівій стороні, ми можемо спостерігати, за вже міцно закріпленим за цією людиною званням, відчайдушним Деббі. Дозволяю не аплодувати! Цей красунчик переконаний, що добро врятує світ. Я звісно роблю ставку на розум, тому єдиний шлях дізнатися і перевірити правильність, або хибність моїх слів, просто припинити слухати його скиглення і поспостерігати за ним під час його роботи! Хто ще не знає, зовсім нещодавно, пана Деббі, взяли в не зовсім звичайну організацію, якщо говорити точніше, на місце моєї минулої роботи. Але знаєш, якщо бажаєш бути кращим, рекомендую тобі звідти піти. - Сказав Освальд і швидко перекинув свою увагу на Тома. - А тепер, по правій стороні, наш справжній чемпіон! Якщо чесно, я гадав, що він загине в перший же день. Його силі духа і цілеспрямованості можна тільки позаздрити. Вже три тяжких етапи, йому вдалося пройти і все це, завдяки своїй кмітливості та чи допоможе вона йому зараз? - Він зробив паузу. - Ну що, пародія на гладіаторів, звертаюсь до вас! Сьогодні, вам дуже пощастило, оскільки, я зараз в неймовірно гарному настрої! Настільки, що навіть, дозволяю вам не шукати зброю, як зазвичай ми робимо, а обирати її з представлених предметів самотужки. Розслаблятись ще за рано! Бо це все за умови, що предмет має бути тільки один. Що означає, ви матимете тільки одну спробу вибрати те, що вам потрібно. Не вгадали, це вже ваші проблеми, будете викручуватись з тим, що є. Не зможете, все дуже просто, загинете. Деб, почну з тебе, ти мене чуєш?

-Краще ніж будь-коли! - Мені ставало все важче стримувати свій гнів. Здавалось, що я от-от зірвусь і з неймовірною швидкістю запригну на той балкон та просто знесу йому голову одним ударом. Я намагався опанувати себе, як міг. - Освальде, ти був правий, мені дійсно не встигли розповісти все про мої здібності. На даний момент, я щиро сподіваюсь, що вмію вбивати силою думки і якщо це правда, тобі не довго залишилось!

-Залиш свої гострі коментарі, вони тобі зараз точно не допоможуть. - Сказав Освальд холодно, беземоційно. - Зліва від себе, на підлозі, ти можеш побачити ковдру, якщо бачиш те, що я сказав,, просто підійди до того місця. 

Я кивнув і пройшов декілька метрів, де на підлозі дійсно лежала довга, різнокольорова ковдра, під якою, було щось заховане.

-Молодець! Слухняний хлопчик! А ще не хотів зі мною співпрацювати! Ми чудово розуміємо один одного! Як ти вже встиг помітити, під ковдрою заховані різні речі, тобі там дещо може знадобитись. Я даю тобі п’ять хвилин, щоб обрати. Час пішов!

Я хутко її відкинув, щоб не заважала. Очікував там побачити все що завгодно, від танка, до єдинорога з армією фей, але точно не те, що взагалі не знайду жодної звичної у всіх розуміннях зброї. Тому, розгубився. Стою, як баран перед деревом, дивлюсь, обручка, книга, горіхи, шарф і безліч іншого непотребу та я вирішив не збільшувати паніку, а навпаки, заспокоїтись, прислухатись до свого внутрішнього голосу. Я міцно заплющив очі. Відчуваю, як глибоко всередині мене, починало сяяти світло. Я прийняв це як знак, як підказку моєї інтуїції. Шукати вирішив наосліп, поки на одній з речей, що тримав у руках, світло не почало мерехтіти яскравіше. Воно переливалося з білого у синій колір, тому я обрав саме її. На цю річ вказало моє серце. Я вирішив детально роздивитись. Це був цікавий, синій камінь, такого я ще не зустрічав.