Глава 1. Неочікувана, але запланована зустріч.

Все ніби в тумані…Я не міг точно сказати, скільки часу пройшло і скільки я падав вниз.

Відкривши очі, відчув що лежу на холодній, кам’яній плиті. На якийсь час, мені реально здалось, що я паралізований, але потім, відійшовши трохи від шоку зрозумів, що все гаразд. Я можу рухатись і це не могло не радувати. Коли я, нарешті, нашов у собі сили піднятися. Першим, що я побачив, була невелика печера, що освітлювалась великою кількістю воскових свічок. А її кам’яні стіни, були вкриті незрозумілими для мене написами. Коли я підняв голову, був приємно вражений, адже на стелі було намальовано безліч яскравих зірок. Не знаю, хто це зробив, але робота цього майстра виглядала дуже реалістичною і якісною. Рівно навпроти того місця, де я сидів, як я потім, зміг зрозуміти, десь метрів через десять, був вихід звідси. Раптом, я почув чиїсь кроки і зовсім скоро, я побачив кремезного чоловіка, в дивному, білому одязі.

- Що взагалі відбувається? Хто ви такий? - Збентежено запитав я.

Чоловік повільно підійшов до мене і спокійним і впевненим голосом мені відповів. - Мене звати Есхар, якщо звісно, вам це взагалі про щось говорить. Моя задача провести вас в інше місце, там все завжди стає набагато зрозумілішим, а тут, вже зовсім скоро буде небезпечно.

Від сильного шоку, я ще довго не міг промовити жодного слова у відповідь.

- Я знаю, що ви мене чуєте і розумієте, тому, слідуйте абсолютно всьому, що я кажу. Це потрібно для того, щоб ми прийшли куди потрібно живими. - Сказав Есхар і знову дуже пильно подивився на мене, про такий погляд, ще іноді кажуть дивитися наскрізь. Далі, він мовчки дістав з кишені щось, що було схоже на якусь засушену рослину, розкришив та за допомогою неї намалював мені якісь незрозумілі, зигзагоподібні знаки, на обличчі. Потім, піднявши руки догори прошепотів.

- Зірки склались, Sonas (з ірл. “щастя”). І ще, декілька слів, яких я взагалі не розібрав. Після цього, всі свічки в кімнаті, припинили горіти, як і я, взагалі припинив, що-небудь бачити.

- Ходімо, тільки швидко, нічого не бійся, нічому не дивуйся. - Есхар взяв мене за руку.

Мене, ніби під гіпнозом, потягло в темну невідомість. Я відчував, що кудись йду та не розумів навіщо. В чому плюс такого стану, що тобі не страшно, ти не відчуваєш де реальність, а де щось незвичне. Ти просто у якомусь сні. Я навіть, почав думати, що це просто сон. Мабуть, в горах, на свіжому повітрі вони “занадто” реалістичні. Стривайте, гори? Як я взагалі опинився тут? І де я?

Сконцентрувався. Так, пригадую, набридливого Стіва, його наполегливі вмовляння поїхати відпочити. До речі де він? Ми приїхали в гори, була холодна, зимова ніч. Тому, ми вирішили не ризикувати, а спочатку облаштуватись у готелі. Знайшли найближчий. Наступного ранку, добирались пішки, пам’ятаю, що йшли, а потім і збирались на гору дуже довго.

Стів, обожнює такі види активного відпочинку. Для нього, це мабуть, вже п’ятнадцята поїздка. Де він так швидко знайшов обладнання? Я досі гадки не маю, та вже не особливо дивуюсь. Можу тільки припустити, що він цю поїздку, спланував взагалі, ще місяць тому. Адже, у бізнесменів, мислення запрограмоване на багато кроків вперед.

Я вирішив не зупинятись на власних думках, чи доцільно мене використовують? Чи ні. Просто прийшов до висновку, що він був правий. Це дійсно, відволікло мене від негативу. Нехай і більшу частину дороги я слухав про його вдало реалізовані проекти, тематика яких мене взагалі не цікавила і більшість слів я взагалі не знав, але всі ці тортури, були вартими всіх тих мальовничих пейзажів, що я побачив.

- Деб, пропоную для початку зупинитись тут. Нам ще сили знадобляться. Я від місцевих чув, що вночі буде дуже холодно. Плюс, сильний вітер. А от завтра, з погодними умовами нам пощастить більше.

Стемніло доволі швидко. Коли вітростійкий намет було встановлено, багаття розпалено, а над вогнем висів казан, в якому закипала вода для чаю, Стів вирішив мене запитати. - Якщо серйозно Деб, чому тебе звільнили? - Він намагався сильно не підкреслювати останнє слово.

- Я запропонував керівнику, свій власний проект. Він був направлений на допомогу дітям і з неблагополучних сімей. Після його реалізації, я хотів, щоб ми додатково зняли про їхнє життя ще декілька окремих відеороликів. Йому сподобався мій задум, але не так, як я очікував. Адже потім, він в свою чергу запропонував мені заробляти на цій ідеї. Викликаючи штучну жалість в людей, що відправляли б кошти на благодійність. Дітям, за участь, запропонував просто невеликі презенти, а потім і взагалі сказав, що збирається найняти звичайних акторів, головне щоб сюжет чіпляв душу інших, а всі гроші собі в карман, порівну. Так, як ти мене чудово знаєш, я звісно не погодився, більше того, настільки сильно розлютився, от і залишив на його корисливій пиці декілька пам’яток про себе, щоб дивився в дзеркало і про благодійність згадував.

- Деббі, от видно з першого погляду, що в тобі немає ні краплі від підприємця. Міг би з ним і домовитись. А не вдаватись до насилля. Людина він, з твоїх розповідей не дуже неприємна, але ж ти міг його обіграти. Для початку п’ятдесят на п’ятдесят, а свою долю віддавав би, куди твоїй душі завгодно. Чи на благодійність, чи на відкриття своєї справи, а там, вже якби розкрутився, то й самостійно б все влаштовував.

- Ти правий, я міг так зробити. Тільки, всередині мене, існують декілька принципів, які я ніколи не порушу, бо припиню себе поважати як людину. Перший, ніякої співпраці з нечесними, корисливими людьми. Для таких людей, немає нічого святого, буде необхідно і матір рідну продадуть, без шкодувань. Не мені тобі розповідати, що їхнє мислення націлене тільки на заробіток і їм неважливо у який спосіб, головне, щоб  якомога легшим та швидшим шляхом. - Я вирішив продовжити свою думку. - Стіві, ти як підприємець, маєш мене прекрасно розуміти. Для побудови по-справжньому масштабного бізнесу, що протримається довго, потрібні надійні партнери, які щиро зацікавлені у тому що ти робиш і яким дійсно можна довіряти. А в таких людей, яким був мій керівник, абсолютно відсутнє розуміння, важливості отримувати справжній кайф не тільки від матеріального, а й від радості, коли справа, яку ти робиш, приносить справжнє щастя, як тобі так і іншим. Змінювати життя когось на краще, от що таке справжня магія.