Розділ 16

У прочинене вікно було добре чутно аромат жасмину та пташиний спів.

Поки Богдана приймала душ, а заодно й грілася, Віра сама заварила чай, і тепер обидві насолоджувалися напоєм і торішнім малиновим варенням.

— У садку є декілька кущиків полуниці. Не надто доглянутих. У цьому році я тут мало хазяйную. Позаглядай у сад. Думаю, трохи ягід знайти можна. Черешня гарно у сонячні дні цвіла. Так що можна буде поласувати. У Бориса там більше яблуні, айва та ще різна екзотика ростуть. Теплиця збудована. Він у мене полюбляє городину вирощувати цивілізовано. Крапельний полив, і все таке.

— А суниці у лісі є? — поцікавилася Богдана. Колись вони з тітонькою збирали солодкі ягоди на сонячній галявині.

— Цьогоріч не перевіряла. Але якщо захочеш, можеш сама поглянути. Там не заблукаєш. Лісу все менше стає. Люди його тіснять — будуватися хочуть. На комбінаті нові лінії запустили, тому життя в Довгунці кипить.

— Твій Борис — молодець.

— А я й не сперечаюся. Він мені завжди подобався, — мрійливо промовила Віра, та в кінці зітхнула. — Тільки я й замислитися про нього не сміла. Де він, а де я.

— Але ж вийшло, — зауважила Богдана, з хрускотом поглинаючи галетне печиво, що завжди про запас лежало у буфеті.

— Досі не вірю. Та вже як вийшло. Досить про мене. — Тітка витерла Дані щоку. Пояснила: — Варення. Так ти кажеш, що Микола рвався побалакати?

— Не впевнена, що рвався, — скривилася Богдана. — Він же не знав, що це я повинна йому довідку передати. Він радше був незадоволений, що від нього присутність мою приховали. Я коли Гната допитувала, він зізнався, що Міла сама хотіла чоловікові повідомити — ніби між іншим, але чомусь так і не розповіла. У мене таке враження, що Таміла Гната боїться. Та й між братами не все просто. Можливо, я й помиляюся, але ось так мені здалося. Що там у них в сімействі робиться? Впевнена, що ти щось знаєш. У Довгунці абсолютно неможливо нічого приховати.

Віра розсміялася.

— Не без цього. Дещо мені, звичайно ж, відомо. Тим більше, що мер — особа публічна.

— А до цього? До того, як він у мери подався.

— Про ті часи знаю небагато. Так що зараз розповім плітки. За їхню правдивість, як ти розумієш, я не ручаюся. Одружився Максим Горай одразу після закінчення школи зі зрозумілих причин. Гнат з'явився на цей світ надто вже скоро після весілля. Його перша дружина, Раїса Михайлівна, в школі біологію викладала. Вродлива жінка та завжди при гуморі. Ти її ще побачиш. Микола в неї характером пішов.

При згадці про Колю у Богдани вже звично занило у грудях. Пора б уже припинити так реагувати. Та поки не виходить.

— Вони з Гнатом дуже схожі, — додала вона до розмови.

— Так це обличчям. До Максима хлопці удалися. А характер у Миколи легкий, веселий. Та ти й сама знаєш.

Дана не хотіла балакати про Колю. Не особисто про нього. Коли в компанії з іншими, тоді все сприймалося трохи легше.

— А чому вони розлучилися — Горай з першою дружиною?

— Кажуть, що Максим Гнатович Раїсу свою страшенно ревнував. Можливо, й недарма ревнував, або жінці такий пресинг набрид. Та як тільки сини повнолітніми стали, вона директора гімназії залишила і за місцевого ветеринара заміж вийшла. Водила до нього пса лікувати, от і зійшлися. Славко Стадов на чотири роки за неї молодший, але там очевидне кохання. Шкода тільки, що діток у них немає. А так вони добре живуть. До речі, маленький Тарасик у них тепер частіше, ніж на поверсі у своїх батьків. Колі з Тамілою старший Горай квартиру подарував у новобудові.

Ось вона — місцева еліта. Шкода, що три роки тому Богдана не зрозуміла, що у неї з сином директора гімназії нічого не вигорить. І справа навіть не в Колі. Він, напевно, тому й ховав її, щоб ніхто не заважав їм зустрічатися. І про наречену не розповів, бо сумнівався, що йому вдасться від неї відмовитися. Ну, зважився б він. Тоді їм одна дорога — тікати з Довгунця. І що тоді? Обидва без роботи, без житла, без грошей. Щоб на таке піти, потрібна або чимала сила духу, або страшенна легковажність.

Наївна Дана в ті часи мало що розуміла у таких речах. Гнат пробував її просвітити — в характерній для нього манері, але, коли вона почала пручатися, просто налякав, що знеславить Богдану Медуницю на все місто, й інтернатуру вона свою точно провалить. А під кінець просто добив, сказавши, що для Миколи Дана — тільки розвага. Що він кохає свою вагітну наречену, а аборт тій робити не можна. Чи могла Дана після цього думати тверезо? Навряд чи. Вона покидала речі у валізу і, навіть не поговоривши з Вірою, помчала до мами Наді.

Богдана похитала головою.

— А Максим Гнатович, значить, одружився з Катериною.

— Не одразу. Катерині довелося за ним побігати. Спочатку вона втішала чоловіка, як вміла. Але це, мабуть, не надто допомогло. Тоді Катерина почала плакатися на своє життя, зруйноване чоловіком-художником. На те, що дочку сама виховує, поки її татусь в лісі картини пише. Вчительки та прибиральниці все частіше її в кабінеті у директора заставали. Отож не витримав Максим. Одружився. Гнат спочатку разом з ними жив, а потім, щоб новому сімейству не заважати, собі невеликий особнячок побудував. Навіть позику в банку взяв, щоб на батьківській шиї не сидіти.

— А Коля? — не втрималася й запитала Дана.