Розділ 8

Половина першого робочого дня промайнула несподівано спокійно. Даремно Дана так сильно переймалася. Але краще вже так, ніж навпаки.

Ліля Семенівна коротко проінструктувала її та пошкандибала додому. Старша медсестра розмови заводити не поспішала, проте уважно стежила за кожним кроком нового ординатора. Інструкції відповідні отримала? Дана не здивувалася б такому стану речей.

Інші співробітники поглядали в бік нового лікаря з неприхованою цікавістю, але у справі не зверталися. Воно й зрозуміло. Старі та перевірені кадри, на відміну від Богдани, працювали в цій лікарні не перший день і бачили багато чого. Виконували свої обов'язки, і на цьому спасибі.

Надходили лише планові хворі з раніше отриманими направленнями, які не потребували огляду. На них заводили медичні картки та проводжали у відповідні відділення. За декілька ранкових годин до приймального покою звернувся тільки один чоловік з носовою кровотечею. До нього викликали отоларинголога, і поки той ішов, Дана виміряла пацієнтові тиск. Той виявився підвищеним, тому чоловікові зробили необхідні ін'єкції. Вони ледь встигли закінчити, коли з'явився викликаний спеціаліст і розпорядився везти чоловіка в лор-відділення у кріслі-каталці.

На щастя, персонал діяв професійно, всі розпорядження Богдани були виконані, і вона змогла видихнути. Лише всівшись за стіл і розгорнувши журнал, щоб зафіксувати проведені дії, Богдана зрозуміла, наскільки напруженою була. Здається, настав час вчитися розслаблятися.

Погано те, що порадитися їй було ні з ким. Вона тут нікого не знала — окрім Лілі Семенівни, Таміли та Гната. Та ще декілька хвилин тому з отоларингологом познайомилася — Валерієм Станіславовичем, симпатичним худорлявим чоловіком віку Горая. Гната Горая. Дана так і не звикла, що Микола також носить це прізвище. Він як і раніше залишався для неї просто Колею. Богдані довелося нагадати собі, що згадувати про цього хлопця безперспективно.

А ось про його брата думати доводилося. Про нього не забудеш, як би не намагався. Та й список питань до Гната Максимовича постійно зростав. Найближчим часом для цієї справи блокнот знадобиться.

Змушуючи себе не поспішати, Дана закінчила заповнювати документацію, ретельно перевірила написане та підійшла до старшої медсестри. Попередила її, що йде до відділу кадрів, і заодно поцікавилася, де розмістилася адміністрація. Богдана залишила Світлані Василівні номер свого мобільного телефону та попрямувала писати заяву.

У відділі кадрів Дана в черговий раз зіткнулася з погано прихованою підвищеною увагою. Умовляючи себе, що така доля всіх новоприбулих, вона зосередилася на заяві. Отримавши в руки список того, що їй необхідно принести додатково, Богдана відмовилася залишити важливий папір у відділі кадрів. Якщо вже їй потрібен підпис Гната, вона отримає його особисто. Їй необхідно з ним побалакати, хоча й не хочеться.

Дана знайшла Горая в хірургічному відділенні. Їй пощастило — він не оперував. Постова медсестра оцінила Богдану від взуття до шапочки та повідомила, що Гнат Максимович вирушив до свого кабінету. Богдана відшукала двері з написом «Завідувач відділення» і постукала.

Її ноги помітно тремтіли, і Дана стиснула коліна. Ненависть до людини за дверима за три роки, здається, таки стихла, але Богдана все ще Гната боялася. Та водночас розуміла, що їм доведеться якось співіснувати в одній будівлі, більш того — разом працювати. А ще зустрічатися в цьому маленькому місті — інакше не вийде.

Тому Дані доведеться навчитися або давати гідну відсіч, або не реагувати на несправедливу критику одного, поза всяким сумнівом привабливого, але жахливо в’їдливого чоловіка. Що стосується справедливих і, що важливо, пов'язаних з лікувальною діяльністю зауважень, то тут Богдана зробить все можливе, щоб відповідати посаді, яку займає. Точніше, займатиме, коли їй підпишуть заяву.

Так і не дочекавшись дозволу увійти, Дана поглянула на папір у руках, нагадала собі, що у будь-яку хвилину може знадобитися в приймальному покої, і натиснула на дверну ручку.

У приміщенні було порожньо, але десь збоку чувся шум води. Там розташовувалися ще одні двері. Туалет? Душова? Два в одному?

Ймовірно, Богдані варто було зачекати під дверима, але вона не хотіла стирчати у всіх на виду. Тому Дана пройшла всередину й зачинила за собою двері, але на цьому її рішучість скінчилася. Дівчина тупцювала біля входу, з цікавістю оглядаючи приміщення. Цікаво ж, як облаштував свій кабінет самодур Горай.

Стіл, два стільці, тапчан, шафа з теками та книгами, та ще з вузьким на декілька вішалок пеналом... На цьому все. На вікнах не штори, а жалюзі, підлога викладена плиткою, наче в операційній. Богдана вперше бачила настільки скромно, майже аскетично обставлений кабінет завідувача відділення. Та водночас він дуже пасував Гнатові.

Дана пропустила момент, коли стихнув шум води, та сіпнулася, побачивши в отворі дверей Горая. Вона не знала, як сама виглядала в цю мить, але Гнат вочевидь здивувався, заставши її в кабінеті. Щоправда, тривало це недовго. Його обличчя знову стало незадоволеним, як було завжди, коли вони зустрічалися. Ніби Дана — настирлива муха.

— Чого тобі? Щось трапилося? — промовив Горай, рухаючись до столу. Мокре волосся він зачесав назад, та і його смаглява шкіра трохи почервоніла.

— Там є душова? — поцікавилася Дана й закусила нижню губу. Навіщо вона про це запитала, дівчина й сама не знала. Від нервів з неї вічно усілякі дурниці вискакують.