4

Десь майже за дві години і він приєднався до їхньої компанії. Весь той час був витрачений на обговорення деталей домовленості між вампіром і відьмою. Гендель, так гендель, тож вони торгувалися до хрипоти в голосі і повної знемоги. Кожен дбав про свої інтереси й не хотів поступатися здавалося і найменшим. Однак в гарячковій суперечці обом врешті-решт вдалося дійти до спільного порозуміння. Відразу ж всі умови оборудки були оформлені на папері і засвідчені особистими підписами. З тої миті Діана відмовлялася від будь-яких претензій щодо вчинку Ірени, а Вольдемар зобов’язувався двічі на місяць надавати свій нічний клуб для артистичних протеже відьми.

Забравшись в мінівен вампір втомлено кинув водієві:

– Тоні, рушаймо додому. Незабаром світанок, тож поспішай.

А потім повернувши голову до принишклої учениці невдоволено буркнув:

– І воно того варте було?

Реакція молодої вампірки вразила старого упиря. Похиливши голову вона раптом почала схлипувати мов мала дитина. Плечі підопічної здригалися від плачу, а крізь сльози почулося жалісливе:

– За що вони так зі мною… Я ж нічого поганого їм не зробила… Тільки хотіла востаннє подивитися і попрощатися… А вони ж раніше були моїми сестрами…

Вольдемар пригорнув вампірку до себе мов рідну доньку, і ніжно погладжуючи рукою розкуйовджене волосся почав, як умів угамовувати, її істерику:

– Перестань хникати. Взагалі не треба було туди іти. Змирися, ти для них тепер чужа. От скоро у нас буде свій бал вампірів. Поведу тебе туди, то будеш там справжньою зіркою. Всі старші упирі і упириці показяться від заздрощів, що у мене з’явилася така гарна і здібна учениця.

На диво ці нехитрі заспокоєння подіяли. Ірена ще трішки по схлипувала, а потім підняла зарюмсане личко і промовила:

– І все таки я не даремно сходила. Перед самим шабашем одна давня подруга погадала мені на картах. Всього що наворожили розповідати вам не буду, тільки скажу одне, що за її словами, у нашому житті незабаром мають з’явитися якісь загадкові коралі.

– Ну от і добре, – всміхнувся вампір витираючи носовичком сльози на обличчі своєї відчайдушної підопічної. – Що там буде у майбутньому побачимо тоді коли воно прийде. А зараз головне вчасно добратися додому і негайно відпочивати.

Вони встигли, і коли перші промінчики купальського сонця вискочили із-за обрію Ірена вже міцно спала в своїй постелі. Вольдемар, й собі солодко позіхаючи, пригадав всі перипетії ночі що вже минула. Трапилося чимало подій, а як вони вплинуть на їхнє подальше існування зараз достеменно знає тільки всесильна доля.