ГЛАВА XXX „ПОВЕРНЕННЯ В БУДЕННІСТЬ”

Минуло близько кількох тижнів. Це була середина лютого. Знову розпочалося навчання, пари, лекції, перевірні роботи. Внутрішня лінь скиглила, мовляв, яке навчання, тільки ж, наче, канікули розпочались. 

Розслідування стояло на місці. Дарсія дещо хвилювалася з цього приводу, починаючи знову накручувати себе. Її переживання, можливо, і були на половину марні, проте точно не безпідставні. 

Між Дарсією та Зейном нарешті повністю розтанув лід. Вони більше не відчували якихось невидимих бар'єрів, чи перешкод. Невпевненість та деякий можливий страх поступово просто десь розчинились. Нарешті вони могли звернутися одне до одного з довірою та любов'ю, як до коханої дівчини, чи хлопця. 

Рейчел, мама Зейна, знала про їхні стосунки та була щиро рада за них. Вона знала про Дарсію, знала її батьків і одразу гідно сприйняла, як члена сім'ї. Оліверу, дядечку та іншим родичам Дарсія ще не розповідала про свої стосунки. Із її оточення про це знали лише Нора та Амала, якій дівчина розказала це в переписці, адже довіряла подрузі, тим паче була нагода. 

Дарсія та Зейн сиділи за партою, про щось невимушено спілкуючись. За ними сиділа Нора, напевно, ще у перші дні навчання залишивши своє старе місце та перемістившись сюди. Вона теж вникала у розмову та іноді вела діалог: 

-...А потім вона з фирком віддала мені решту, - закінчила Нора. 

-Це що ти розповідала, я щось не вникла? - паралельно щось пишучи, запитала Дарсія. 

Зейн неоднозначно всміхнувся. 

-Як на мене продавчиня вчора в продуктовому викричалася, мов у неї решти мені немає, і чому я даю їй такі великі купюри. 

-Я б у такому випадку... 

-Влаштувала їй ще більший скандал, я знаю, - відповіла Нора, - я не хотіла псувати собі та їй настрій, але не вийшло. Що ти взагалі пишеш? 

-Конспект з теорії держави, - відповів Зейн, що і дав їй його переписати, - хтось просто заснув на попередній парі. 

-Ти ще голосніше це скажи, - невдоволено фиркнула Дарсія. 

-Гаразд, вибач, моя Фемідо. 

-Стоп, а зараз хіба теорія держави? - спантеличено запитала Нора. 

-Ні, я просто не встигну за одну перерву це переписати, - відповіла Дарсія, - він тут стільки наговорив, ніби давав останню лекцію у цьому навчальному році. 

-Зрозуміло. Ну... Ти тут пиши, а мені потрібно відійти. 

Нора встала зі свого місця та попрямувала до виходу з аудиторії. Зейн, провівши її поглядом, неоднозначно видихнув, глянувши на Дарсію. Кілька секунд він невимушено спостерігав за її заняттям, а потім, забравши пасмо волосся з її обличчя, що явно їй заважало, запитав: 

-Скільки тобі ще залишилося? 

-Пів сторінки. А що? 

-Ні, я просто запитую. Пані сьогодні після пар не зайнята?

-Поки що ні... 

-А чому "поки що"? 

-Бо ще ніхто, на щастя, не затребував моєї уваги. 

Зейн засміявся, відповівши: 

-Я зрозумів. Прогуляємося тоді? 

-Тільки якщо це буде приміщення. Я не хочу багато ходити вулицею, там холодно. 

-Будь-який каприз. Може тоді до мене додому? Мама на роботі, подивимося кіно, або ж почитаєш мені вголос щось?

-Ти знаєш, чим мене підкупити. Я тільки за. 

Дарсія неоднозначно всміхнулася, продовжуючи зосереджено писати. В якийсь момент Зейн, обдумавши дещо, підмітив:

-Ти останнім часом стала знову якоюсь сумною. Щось не так? 

Дарсія припинила писати, замислено вирівнявшись. Раптом вона важко зітхнула, пошепки промовивши: 

-Я просто... Знову думаю над батьками і цим всім... Усе знову зупинилося. 

Зейн також зітхнув, але, можливо, із трохи іншим забарвленням. Він любляче погладив її по спині, промовивши: 

-Я також думаю над цим. Ми обов'язково до чогось дійдемо. А можливо, розгадка сама знайде нас? Що, до речі, Генрі? Бачив, він щось писав тобі?

-Дрібниці, там нічого суттєвого, - відмахнулася дівчина.

Вони досі підтримували зв’язок з тим самим поліцейським. Кілька разів зустрічалися, обмінюючись думками, обговорюючи певну інформацію. Дарсія помічала, як позиція Генрі стосовно ситуації з її батьками поступово схилялася до її точки зору. Стосунки між ними стали більш довірливими, хоча в так званому розслідуванні вони майже не просунулись.

Через кілька хвилин до аудиторії зайшов їхній куратор. Він поспіхом скинув з себе темно-синій піджак, кинувши його на спинку стільця.

-Так, добрий день усім, кого ще не бачив, - почав містер Гайнс, підключаючи ноутбук до медіа дошки. 

Він почав розповідати всіляку маячню, типу про що буде їхня сьогоднішня лекція, яке у них буде "цікаве" завдання і так далі. Цю частину пари Дарсія практично не слухала та просто, прикривши зошит з теорії держави іншим, тихенько собі переписувала конспект. 

Після пар Дарсія та Зейн, як і домовилися, пішли до нього додому. Вони часто засиджувалися у хлопця, в той час як удома у дівчини бували дещо рідше.