ГЛАВА XXV „ТАНЕННЯ ЛЬОДУ”

Наступного дня дівчина була неймовірно неуважною та розсіяною. Дарсія досі не могла сприйняти ту інформацію, яку дізналася вчора. Вона постійно роздумувала над цим, міркувала у різних напрямках, намагаючись відкрити для себе щось нове або зробити ще якісь логічні висновки. 

Дарсія залетіла до аудиторії на останніх секундах, а причина дуже проста: проспала. Дівчина мимовільно привіталася з одногрупниками, машинально кинувши погляд на своє місце. Але воно було пусте - Нори сьогодні не було. Дарсія на мить замислилась: «Запізниться? Чи її сьогодні взагалі не буде? Але чому? Вона нічого мені вчора не говорила. Може, захворіла?» 

-Фемідо, її сьогодні не буде, - мовив Зейн, зі свого місця обернувшись на дівчину. 

Дарсія, підійшовши ближче, глянула на нього та запитала: 

-Звідки знаєш? 

-Лаура казала. Вона хотіла у неї записи за минулу пару переписати. Але та сказала їй, що її сьогодні не буде. 

-А чому, говорила? 

-Ні. Ну, можливо, Лаурі вона й казала, але та не говорила нам причини. Сідай біля мене, чого одна будеш сидіти? 

Дарсія, не заперечуючи, сіла поруч. Вона ніби й чекала цієї пропозиції. Юнак, спостерігаючи, як вона дістає зошит та ручку, запитав: 

-Ти якась збентежена та замислена сьогодні. Досі переймаєшся за вчора? 

Дівчина зупинилася, підійнявши з вдихом плечі та опустивши їх з таким ж важким видихом. 

-Можливо, - відповіла вона, продовживши тихіше: мені просто тепер... Страшно? Я не знаю... Я боюся, а... А раптом вони все таки не вижили? 

Хлопець зітхнув та, обійнявши її за плечі, пригорнув до себе, прошепотівши на вухо: 

-Я розумію тебе і твої хвилювання, але не варто нервово гнати коней вперед. З ними все буде добре, я більш ніж впевнений у цьому. 

-Зейн, що ти собі дозволяєш, ми на людях, відпусти! 

-А з яких це пір легкі обійми між хлопцем і дівчиною стали чимось ганебним?

-Ти не мій хлопець, - неоднозначно, із легким обуренням підійнявши брову, мовила вона, все ще сидячи в його обіймах. 

-А чий ж тоді? 

-Едеван, не смішно. 

Дарсія відчувала себе максимально спантеличено. Її мозок все ще хотів саркастично відповідати йому, бути холодною і неприступною, але серце, беручи все під свій сліпий контроль, реагувало зовсім інакше. Їй подобалося його тепло, увага, підтримка і той самий тактильний контакт з ним. Під цими тиснучими факторами вона не могла залишатися сильною і незалежною, а просто тихо муркотіла від задоволення бути поруч з цією людиною. 

Після цієї пари, коли всі почали розходитися по своїх справах, до Дарсії та Зейна раптом підійшла їхня одногрупниця Лада Кроуфорд. Студентка ж посміхнулася, промовивши: 

-Приві-і-іт, можна трошки вашої уваги? 

Зейн підійняв очі та, неоднозначно міряючи одногрупницю поглядом, мовив: 

-Якщо трошки. Привіт. 

-Не хвилюйся, Едеван, я не змушу тебе поспіхом жувати булку з їдальні, - саркастично посміхнувшись, мовила дівчина. 

Лада дістала із зошита дві листівки та, вручивши по одній Дарсії та Зейну, промовила: 

-Я запрошую вас на своє День народження. Там буде вся наша група і ще деякі мої знайомі. Без дорослих, тільки молодь. Я братиму будинок за містом в оренду, тому нам ніхто не заважатиме. Адресу, дату та іншу інформацію я вказала у листівці. Відмови не приймаються, тому чекатиму на вас. 

Дарсія, тримаючи піднятою одну брову, розглядала листівку. Вона запитала: 

-А сесія? 

-Це буде після сесії, не хвилюйтесь. 

Зейн ж, байдуже поклавши листівку до кишені, іронічно мовив: 

-Ми розглянемо вашу пропозицію. 

Лада засміялася, відповівши: 

-Розглядайте, пане Едеван. Чекаю на вас. 

Коли одногрупниця відійшла від них, юнак запитав: 

-І ти підеш? 

-До Лади на День народження? 

-Угу. 

-Не знаю, - розглядаючи листівку, відповіла Дарсія, - я взагалі не розумію: чому вона нас запросила? Ми ж не спілкуємося настільки близько. 

-Вона ж сказала: буде вся група. Схоже, просто хоче зібрати велику компанію людей і влаштувати собі грандіозне свято. Але у будь-якому разі, якщо не підеш ти, то мені там буде робити нічого. 

-І чому ж? Ти ж добре спілкуєшся з нашими хлопцями? 

-Але не настільки, щоб горіти бажанням розважатися з ними на дні народженні у одногрупниці. 

Дівчина відвела замислений погляд. Вона нічого не відповіла на це, заховавши листівку до рюкзака. 

Після пар, коли вони йшли до виходу, Зейн мовив:

-Не хочеш перед зустріччю з ним трохи розслабитися? Відволіктися від цього всього?

-Що ти пропонуєш? – недовірливо запитала вона.