ГЛАВА XI „МАРІОНЕТКА”

Дарсія сиділа на парі, частину матеріалу пропускаючи повз вуха. Містер Гайнс, куратор, щось монотонно розповідав, схоже сьогодні він був не в настрої. Але хтось із студентів навіть записував. 

Останнім часом не відбувалося нічого особливого. Дарсію ніхто не арештував: схоже, Зейн вирішив утриматися від свого громадянського обов'язку та залишити дівчину в спокої. Але її все одно дратувало те, що одногрупник все знає. До пори до часу він мовчить, але ніхто не знає, що прийде в його голову наступної миті. 

Невдовзі пара закінчилася. Нора, як зазвичай, побігла купити щось перекусити. 

Дарсія ж теж, не довго думаючи, закинула рюкзак на плече та пішла шукати потрібний аудиторію. 

Дівчина прямувала коридором, краєм вуха з всіх кутків чуючи розмови студентів та викладачів стосовно майбутнього балу. «Помішалися на цьому дійстві... - роздратовано думала дівчина, - до нього ще більше двох тижнів, а такий аншлаг, ніби він завтра має бути». Можливо, її б не так дратував факт цього заходу, якби вона не була вимушеною йти туди із Зейном.

Дарсія доходила до аудиторії, але раптом почула, як хтось її гукнув. Дівчина озирнулася. До неї підійшов один з її одногрупників: Стів Джагер, усімхнено кажучи: 

-Привіт. Можна тебе на хвилинку?

-Пів хвилинки, - пробурмотіла Дарсія. 

-Мені вистачить і десяти секунд. Ходімо зі мною на бал? 

Вона зробила глибокий вдих, відповівши: 

-Ні.  

-Як? - одразу почав хлопець, - я мріяв піти з тобою. Будь ласка, погодься.

«Нещасне створіння, як так можна принижуватись?» - промайнуло у її голові.  

-Ні. 

-Ну чому?

-Бо вона піде зі мною, - мовив Зейн, спершись рукою в стіну за спиною дівчини. 

Дарсія повільно видихнула, стиснувши щелепи. Зейн продовжив:

-Тобі ясно? 

Стів зам’явся, коротко відповівши:

-Перепрошую.

З цими словами хлопець залишив їх. Дарсія подалася вперед, Зейн ж одразу покрокував поряд з нею, промовивши:

-Я взагалі-то врятував тебе від небажаного прихильника. Ти маєш бути вдячною мені. 

-Ти не більш бажаний, ніж він... – зверхньо кинула дівчина. 

Він нахилився до неї, тихим оксамитовим голосом прошепотівши прямо їй біля вуха: 

-Не забувай, що я знаю, де ти була однієї з попередніх ночей. 

-Нашою умовою була моя згода піти на бал, а не люб’язувати з тобою. Ти нестерпний, - незадоволено скривившись, кинула дівчина. 

-Я знаю. Але можу бути таким, адже правила диктую я.

Її верхня губа тіпнулась від дратування. Дарсія, пришвидшивши крок, кинула через плече:

-Придурок.

***

Пишучи конспект на наступний парі, Дарсія роздумувала: «Як мене вже все починає дратувати! Схоже з його легковажних маніпуляцій, він не вбачає серйозності в тому, аби здати мене поліції. Він лише вирішив порозважатися та погратися мною, як лялькою, допоки не набридне. Значить мені немає чого хвилюватись. Хоча офіційне розслідування ще триває... Але якби вони мали щось знайти, вже б знайшли, правильно? - вона спинилася, а потім продовжила: але що мені тоді робити стосовно батьків?.. Я не дізналася майже ніякої корисної інформації, зате ледь не посивіла. Знову йти до архіву буде дуже ризиковано. Принаймні найближчий місяць-два. Але я не можу стільки чекати. Мені потрібно щось придумати. Де можна ще дістати інформацію? Документи поки що відпадають, про те, щоб когось спитати я взагалі мовчу... Дарсія, ану-но зосередься! Вони ж твої батьки, а не сторонні люди! Ти, можливо, знала деякі нюанси, у тебе ж є їхні особисті речі, і... - вона раптом зупинилася, збагнувши, - то-о-о-чно... Телефони. Хоча… Я майже повністю передивилася їх, коли видаляла соцмережі. Звичайно, можу заглянути туди і ще раз, можливо, зосередившись конкретно на цьому щось і знайду. Хоча навряд там буде щось вагоме та важливе, якщо я не знайшла його за першим разом». 

Після пар Дарсія та Нора пішли працювати над проектом. 

Дарсія, сама того не помічаючи, стала дещо м'якшою до одногрупниці. Вона вже не так сильно дратувалася її безперервним торохкотінням, майже без опору приймала прояви турботи. Тепло Нори було більшим за холод Дарсії. Але друга, щоправда, ще не кидалася в обійми до першої, не ділилася з нею своїм життям і досі поводила себе доволі замкнено, розмовляла лише по справі. 

Дарсія натиснула на сьогодні на фінальне "Ентер", після чого втомлено закинула голову назад, розминаючи шию. Нора перечитала текст та, вказавши олівцем на екран, промовила: 

-Ти кому не поставила. 

Дарсія опустила погляд на екран, навівши курсор на потрібне місце, та байдуже натиснула клавішу. 

-Тепер все, - посміхнулася Нора, - що нам ще залишилось? 

-Підсумки роботи і фото. Для цього потрібно піти в музей. Там є зразки першої конституції Великобританії.