Глава 11.3

І тому, Її Високість, відмахнувшись від виховання та гордості, рішуче вклинилася у натовп суперниць і, із задоволенням працюючи ліктями по ребрах своїх кривдниць, проклала собі дорогу до «узятого у полон» лорда.

Сліпуче усміхнулася очманілим від її абордажних методів красуням й, підхопивши Високого лорда під руку, заявила:

– Дуже перепрошую, леді, але на Його Високосвітлість чекають дуже важливі й невідкладні справи!

Заперечити їй не посміли. Бо усе ж таки одна справа відтіснити дочку самого імператора п’ятою точкою, на якій очей немає, і тому завжди можна сказати: «ой, вибачте, Ваша Високосте, я Вас не помітила», і вже зовсім інша – поводитися по-хамському прямісінько у обличчя. Тим не менш, поглядами Її Високосте нагородили такими, що якби поглядами можна було спопеляти, протикати наскрізь або заморожувати, то на її Високосте чекала б неминуча й дуже болісна смерть.

Обдарувавши рятівницю вдячним поглядом, Високий лорд галантно розкланявся зі своїми нареченими та, щоб не тільки словом, а й ділом, так би мовити, підтримати озвучену своєю рятівницею легенду, пішов прямісінько до головного дізнавача.

Той стояв спиною до нього. Однак по зосередженим й явно чимось стурбованим обличчям його співрозмовників, Ніколас зрозумів, що чоловіки обговорюють зовсім не те, наскільки сильно їм сподобався вечір і який незрівнянний й дивовижний вони бачили сьогодні феєрверк.

Те ж саме зрозуміла і Вівіан.

– Я знаю стільки ж, скільки і ви, – помітивши питальний погляд молодика, знизала вона плечима.

– Ясно, – з кривою усмішкою, кивнув у відповідь Ніколас, маючи на увазі, що він не сумнівається у тому, що на них чекають дуже погані новини.