Глава 11

Глава 11

– Феєрверк! – захоплено видихнули у натовпі.

У темному небі одночасно народжувалися та гасли мільярди нових зірок. На тлі яких, химерно міняючи колір та форму вогняні дракони, вивергали полум'я, що потім перетворювалося на різнобарвних вогняних лисиць, оленів, яструбів, ящірок та іншу живність.

– Це просто чудово! Це неймовірно! Яка краса! – знову й знову захоплено видихали гості.

І вони анітрохи не перебільшували.

Нічне видовище настільки приголомшувало уяву, що від нього не могли відірвати погляд навіть звикли до багатогодинних феєрверків столичні гості.

Й, тим не менш, найбільше столичних гостей вразило те, що усю цю красу створював усього один єдиний маг, якому, судячи з його обличчя, що світилося майже дитячим захопленням, процес був не тільки не в тягар, але й приносив стільки ж, якщо не більше, задоволення, ніж його гостям, результат.

Одначе видовищем Ніколас насолоджувався анітрохи не менше, ніж процесом. Він з малечку любив феєрверки. Коли він ще був упевнений, що йому ніколи не стати Високим лордом – єдине про що він шкодував, то це про те, що він ніколи не зможе запускати у небо такі ж красиві феєрверки, які виходили у його батька.

Останнім акордом цього воістину феєричного шоу стали мільярди найдрібніших іскорок, які впали з надр темного неба на голови гостей, подібно до справжнісінького золотого дощу.

Розпашіла від танців й задоволення Вівіан підняла обличчя й руки до імпровізованого золотого дощу й закружляла, щасливо посміхаючись. Очі її сяяли від захоплення.

– Ви справжній чарівник Ніколас! Я ніколи у своєму житті не бачила такої разючої краси!