Глава 1.1

КНИГА У ПРОЦЕССІ ВИКЛАДКИ БУДЕ БЕЗКОШТОВНОЮ!!!

Аннотація:

Це ж подумати тільки, якими нахабними та безпардонними бувають деякі душогуби!
Їх, бачте, не влаштовує чинити зло, не привертаючи до себе уваги! Отож вони беруть та заявляють:
«Незчисленно багатий, знатний, знатніше вже нікуди, поховав трьох дружин і тепер шукаю наступну...
Вимога до фіналістки відбору: залишитися живою.
Вимога до майбутньої дружини: терміново навчитися літати :)»

У тексті:
- ДВОТОМНИК, ТОМ 2
- Великий лорд, жодна з дружин якого не вміла літати;
- Найкращий друг Великого лорда – дракон Ігнашка;
- Принцеса – агент таємної канцелярії;
- Маленька дівчинка – привид
- Снігова казка;
- Магічний детектив.
- проди кожен день крім понеділка

КНИГА У ПРОЦЕССІ ВИКЛАДКИ БУДЕ БЕЗКОШТОВНОЮ!!!

Глава 1

Високий лорд почував себе одночасно збентеженим, ураженим, роздратованим, засмученим і розгубленим.

А як ще йому було почуватися, якщо той, кого він вважав своїм найвідданішим соратником, хто завжди його розумів і в усьому підтримував, на кого він завжди покладався як на самого себе, відмовився розділити з ним тяжку ношу!

До того ж відмовився навідріз!

І хай би ще причина відмови була поважна… Наприклад, перелом обох ніг чи заразна хвороба.

Якби причина була в першому чи другому, Ніколас би зрозумів і анітрохи не образився б.

Що він звір, чи що, змушувати найкращого друга танцювати на зламаних ногах? І звісно ж, він не став би ризикувати здоров’ям оточуючих, випустивши до них заразного хворого!

Однак, у Маріуса і ноги були цілі, і навіть слабенької застуди не спостерігалося!

Цей зрадник просто раптом згадав, що в нього окрім обов’язку підданого, щирої відданості та лояльності є ще й моральні принципи, і тому він взяв та заявив:

– Вибач, Нік, але дівчата прибули на відбір заради тебе. І прибули вони ризикуючи своїм життям. Тому по два танці із кожною – це щонайменше, чим ти їм зобов’язаний.

Ну от і що залишалося робити кинутому напризволяще кращим другом засоромленому Високому лорду, якщо він розумів, що друг цей – має рацію, сволота? І якщо до того ж, у глибині своєї егоїстичної душі, Високий лорд був людиною шляхетною та сумлінною.

І все ж таки цих глибоннодушних шляхетності та сумлінності не вистачало на те, щоб змиритися з необхідністю відтанцювати ЦІЛИХ двадцять два танці. Двадцять з яких Ніколас взагалі танцювати не хотів. Бо не розумів, навіщо йому витрачати безцінний час танцюючи з усіма, якщо йому цікава лише одна дівчина з одинадцяти. Які можуть бути танці, якщо в нього вбивцю не спіймано, змову не розкрито і взагалі справ вище за дах!

Отже, Ніколасу не залишалося нічого іншого, крім як знайти спосіб, як так зробити, щоб і йому було добре і потенційних наречених своїх – не тільки не скривдити, а й вчинити з ними максимально благородно!

До його честі слід зауважити, що думав він не довго. Та й про що тут було думати, якщо відповідь лежала на поверхні.

Йому аж одинадцять наречених не треба. І навряд чи він сам потрібен усім одинадцяти, самокритично розсудив скромний він. Отже, чому б не надати безприданницям, які приїхали сюди за багатим та родовитим чоловіком, ширший вибір? Тим більше що це можна обставити як перший етап конкурсу. На тільки ж посмертно їм з конкурсу вибувати!

До речі, про посмертно. Хтозна, можливо, дівчата, якщо вони не зовсім ідіотки, вже й самі пошкодували, що приїхали, й тому усі дружно скористаються нагодою. І на цьому, якщо боги змилуються, відбір і закінчиться, – з надією подумав він і посміхнувся, уявивши собі вираз обличчя двоюрідного пра-пра-пра діда, коли той зрозуміє, яким саме буде перший тур відбору: – Дідусь просто оскаженіє! Але так йому інтригану і треба!

Задоволений собою Високий лорд розплився в усмішці, побачивши яку його надмірно совісний друг тут же попередив:

– Не знаю, що ще ти задумав, Нік, але я в цьому участі не візьму, навіть якщо ти пригрозиш мені плахою! – відважно заявив він.

– Не візьмеш, так не візьмеш, – легко погодився Високий лорд і з усмішкою прокоментував: – Тим паче, що тобі ніхто нічого й не пропонує. Тому що ти, по-перше, не достатньо родовитий, по-друге, не достатньо багатий, щоб стати гідною партією одній з моїх наречених. А от, наприклад, барон Хродгейр, граф Ейрік, барон Егіль, лорд Скулних… – посміхаючись усе ширше та ширше, перелічував він гідних кандидатів у чоловіки своїм нареченим, глузливо глядячи на свого капітана, очі якого дедалі становилися більшими.  

Однак замість того, щоб посвятити друга у свої плани і усе йому пояснити, злопам’ятний Високий лорд скомандував: – Ну і чого ти на мене уставився як баран на нові ворота? Записуй, давай! Чи ти мені тепер не тільки не друг, але й не персональний помічник теж?