Пролог до Він тебе не кохає

Історія "Відбір для олігарха" є мідквелом, "серединною" історією до роману "Він тебе не кохає (?)", який самим найближчим часом з'явиться на Букнеті. Дивіться буктрейлер до книги, а ще я анонсую Пролог з цього романа, де ми знову зустрінемось з Арсеном, але вже в якості чоловіка Еви. Всіх чекаю на сторінках "Не кохає", а поки запрошую на свою сторінку, де також є інші захоплюючі історії про кохання!

Всіх люблю, ваша ТТ (Тала Тоцка)

Він тебе не кохає (?)

Пролог

Макар пробігся нудьгуючим поглядом по присутнім у залі. Багатьох з них, з ніг до голови упакованих в статусну обгортку від «Brioni» та «Ermenegildo Zegna», він знав особисто, в перші півгодини вже встиг з усіма привітатися та перекинутися парою обов'язкових ввічливих фраз. З іншими, якщо і не був знайомий, то приблизно уявляв, хто є хто і хто чим дихає, незнайомців тут на пальцях можна було перерахувати.

Не дивно, місцева бізнес-тусовка в чужинцях потреби не відчувала, хіба що в охочих вдало прилаштувати гроші, а таких Ямпольський навряд чи став би запрошувати. Він з тієї, особливої породи, на яких поглянеш один раз, і відразу стає зрозуміло — ця людина в грошах не має потреби дуже давно і не збирається цю потребу мати. І не просто в грошах, а в справжніх грошах. У великих.

Те, що Арсен Ямпольський полюбляє пустити пил в очі, Макар чув не раз, ось тепер зміг особисто переконатися. Можна було обмежитися бізнес-ланчем і презентацією, але ні, цей сноб влаштував справжній парад рейтингів і фінансової привабливості своїх потенційних партнерів.

З такої нагоди був орендований самий пафосний столичний ресторан, потенційні партнери запрошені з дружинами, може тому, що сам Ямпольський нещодавно одружився — подейкували, на якійсь малолітці, начебто їй ледь-ледь виповнилося двадцять, — і тепер скрізь тягав за собою не тільки дружину, а й їхню малу доньку. Хоча, якщо новопридбана пані Ямпольська справді така юна, звідки там взятися донці? Ямпольському сорок п'ять, але, судячи з усього, молода дружина діяла на нього як забійний еліксир молодості, виглядав Арсен Павлович шикарно.

— Бідна дівчинка! Напевно так розстаралася, аби залетіти від Арсена, що йому совість не дозволила не одружитись, — підколола Оленка, та Макар лише поморщився.

Йому не було ніякого діла до сімейних подробиць, набагато більше його цікавили активи і представлені бізнес-проекти. Зокрема, найостанніший, до якого Макар Демидов розраховував приєднатися.

Заради цього можна було витерпіти і дружину Ямпольського, і потенційних конкурентів на майбутньому відборі. У собі Демидов не сумнівався, він знав, що партнерство у нього практично в кишені, варто їм з Арсеном зійтися на коротшій дистанції.

Земельні ділянки, що дісталися від батька, надавали стовідсоткову перевагу успіху Демидова, але квапити події він не бачив ніякого сенсу, нехай все іде як іде. Слід почекати і спіймати вдалий момент, в ідеалі, щоб Арсен сам вийшов з пропозицією. У переговорах Макар завжди прагнув стояти на одну сходинку вище.

Оленка — розумниця його! — чимдуж щебетала з дружинами місцевої банківської еліти, тут Макару невимовно пощастило. Дружина не тільки розумниця і красуня, завдяки їй у нього взагалі не боліла голова, яке враження Демидови справлять на оточуючих в неформальній обстановці, про офіційну і говорити нічого. Цілком респектабельне і приємне, тут він міг повністю на неї покластися. Мрія, а не дружина.

Сам Макар рахував не години, а навіть хвилини, коли можна буде звідси звалити, можливо, знову забуритися в ресторан, але тільки, заради Бога, не з такою кількістю народу. З яких пір градус його настрою став обернено пропорційний кількості оточуючих його людей? Старіє, чи що…

Макар подивився на Олену, і та, піймавши погляд чоловіка, відразу же посміхнулася у відповідь. Гарна така, його. Чоловіки звертали на неї увагу, і Демидову це лестило. Ревнувати дружину йому і на думку не спадало, він же впевнений у ній, як в собі.

Підійшов і власницьки притягнув її за талію. Демидов завжди знав, що його дружиною буде тільки Олена, він закохався в неї у восьмому класі, вона із заможної сім'ї, його рівня на відміну від…

В руці тріснула запальничка, і він беззвучно вилаявся. Недарма він забороняє собі не те, що думки, а будь-які наміри в заборонений бік. Не можна. Табу. Інакше миттю вирубить, викине з реальності, відгукнеться всередині оглушливою порожнечею, а потім спалахне клубком емоцій, що роздирають на шматки, і тонкого, дзвінкого, пронизуючого короткими імпульсними струмами збудження, яке просто неможливо вгамувати. Ці неконтрольовані сплески неймовірно бісили зазвичай завжди витриманого і врівноваженого Макара Демидова, ось як зараз, варто було лише згадати.

Так навіщо йому таке щастя? У його житті все чудово, бізнес, сім'я — так, їх тільки двоє, але це не надовго. Його розумниця-дружина поки в пошуку себе, і Макар не квапить, він все чудово розуміє, він кохає Оленку і завжди кохав, а те, що було — це так, тимчасово. Олена теж була заміжня, це нічого не означає. Одного разу він зробив правильний вибір між близькістю, що зносила дах, і коханням всього життя, і жодного разу не пошкодував...

— Мак, подивись, як таке може бути? — голос дружини пролунав безпорадно і навіть жалібно.

Макар простежив за її поглядом і остовпів. Олена тиснулася до нього, щось плутано шепотіла, в її голосі, жестах, очах виразно проглядав страх, але Макар більше не бачив нічого і нікого, крім дружини Ямпольського. Та трималась за лікоть чоловіка і стояла дуже рівно, розпрямивши худенькі плечі. Але Макар на сто відсотків був впевнений, що всередині вона гранично напружена, ось-ось лопне струна, яка змушувала щосили тягнути спину.