Розділ 7

Тонка рука лягла на його старанно пропрацьований прес без жодного натяку на жир, Арсен в свої сорок п'ять був у чудовій формі. Погладила м'язи, пробіглася по жорсткій доріжці, що спускалася вниз і пірнала за м'який пояс домашніх штанів.

— Чому ти пішов? Я змерзла, — Сніжана притулилася ззаду, оповивши його руками. Він поглянув на годинник, взагалі-то, їй вже час йти. Чи залишити ще на годину? Гаразд, півгодини.

Сніжана Арсену сподобалася, він вирішив, мабуть, нехай ще побуде, йому імпонував ентузіазм, з яким дівчина, на її переконання, заробляла собі корону королеви. Ямпольський раптом уявив її обличчя, дізнайся вона, який приз чекає в кінці переможницю конкурсу і яка роль за підсумком їй дістанеться. Навіть промайнула думка перевірити.

Але перевіряти не став, повернувся, взяв в кільце рук і притиснув до скла панорамного вікна. Сніжана звабливо посміхнулася і окреслила пальцями татуювання тигра, що спускалося з плеча на груди — єдине, що залишилося у Шерхана від Шерхана.

— Ти такий класний, як цей тигр!

Арсен взяв її за зап'ястя і потягнув вниз.

— Ти сьогодні занадто багато розмовляєш, люба. Працюй давай. І якраз подумай, що обереш собі в «Діаманті».

Дівчина спалахнула, як здалося Арсену, від задоволення, і з готовністю зісковзнула вниз. Ямпольський був не настільки недалеким, щоб не розуміти — вона кайфує не від самого процесу, а від передчуття поїздки в «Діамант» — цілодобовий ювелірний салон. Його власником теж був Ямпольський.

Дівчинка впоралася на п'ять з плюсом, все-таки, хороше агентство у Бориса, мабуть, минулого разу просто не пощастило. Арсен повернув на місце штани і викликав охорону. Здивування, написане на бездоганному обличчі Сніжани, можна було з легкістю брати за еталонну міру. Напевно та розраховувала, що Арсен поїде з нею і особисто супроводить в ювелірку, бо не на жарт засмутилася, дізнавшись, що їде з водієм. І навіть спробувала покачати права.

Марно. Вже через п'ять хвилин вона їхала на задньому сидінні броньованого позашляховика, перелякана і притихла, а Ямпольський увійшов в душ і встав перед дзеркалом, впершись в стіну по обидва боки. Втупився в своє відображення, ковзнув поглядом по татуюванню. У Шерхана, вибитого на його грудях, очі здавалися живими, коханки стверджували, що Арсен схожий на свого тигра. Може, так воно і є.

«Медмід», — згадалося раптом, і куточки губ Арсена мимоволі поповзли вгору.

— Ти не тигр, Шерхан, чув? Ти тепер медмід! — примружився Арсен, і йому здалося, що в очах Шерхана промайнула посмішка.

***

Ямпольський ліг на перестелене ліжко і подивився на стелю, білизну змінили, поки він був у душі. Отже, дружина. Юна, гарна та особлива. В яку без пам’яті закоханий щасливий чоловік. На це повинні купитися всі, особливо Грек — хитрий, меркантильний бандит, який насправді нікуди не зник, як і Шерхан. Він тихо сидів у тілі Ріната Маркелова, чекаючи слушної нагоди, щоб вибратися назовні.

Арсен не дасть Маркелову похерити все, що з такими зусиллями створювалося роками, а головне, він тепер зможе помститися йому. Так, як мріяв всі ці роки. Маркелова потрібно прибрати, і зробити це було під силу тільки одній людині — дружині Арсена Ямпольського. Яка поки навіть не з’явилася на горизонті.