11

— Скажіть, а ви плануєте проводити час із кожною з нас?.. — з удаваною наївністю запитала Кірана, округлюючи блакитні очі. Щоки її порожевіли, але так, як це вміють робити тільки ті, хто давно навчився керувати враженням. Вона провела кінчиком язика по нижній губі — жест надто чіткий, щоби бути випадковим. — Чи тільки з тією, кого оберете?

— Я буду що?.. — лорд де Северан підняв голову. Що ж, треба визнати: Кірана змогла привернути його увагу. Але, схоже, не подумала, чим це для неї обернеться.

— Вона має на увазі, чи хтось із нас отримає... особливе ставлення, — поспішила пояснити дівчина поруч зі мною.

— Ви що, гадаєте, я збираюсь з вами гратись у фавориток, наче це королівський двір? — у голосі Трістана пролунав глухий сплеск роздратування, а в очах — зневага. — Я вас не наймав на співбесіду до камердинера. У вас одна місія. Все інше мене не обходить.

Кірана нервово засміялася, намагаючись обернути все на жарт.

— А ти чого регочеш? — миттєво спинив її лорд. — Не бачу нічого смішного. Віто, речі цієї пані вже у південному крилі? То неси назад. Мене бісить її надмірна життєрадісність. Нам не підходить.

Усмішка Кірани зникла, як стертий крейдою напис. Вона опустила очі, але перечити не наважилась.

— Це… несправедливо. Ви не даєте людині шансу, — не втрималась я.

Чесно кажучи, у мої плани не входило, що одна з дівчат вибуде ще до першої ночі. Тим паче, що д’Арвен попереджав — крім мене, сюди прибуде ще одна з його агенток, про всяк випадок. Але хто з них працює на герцога — невідомо. А що як саме Кірана?

— Що ти там сказала, кандидатко на виліт номер два? — його погляд зупинився на мені, як приціл арбалета. Жар розлився по тілу — наче алкоголь, що б’є по венах. Ейфорія. І повна відсутність самозбереження. Я відчувала тільки гостру неприязнь. Хто він такий, щоб отак зневажати нас?

І говорила в мені не лише жіноча солідарність. Це був ще й голос давньої образи, що роками дрімала десь у глибині.

— Я сказала, що не можна виганяти людину тільки через її тон голосу і звичку всміхатись, — відповіла я, дивлячись йому прямо в очі.

— Ти сумніваєшся в моєму праві це робити? — його голос став м’яким, аж занадто м’яким. Як шовк, що приховує лезо. Я відчула цю небезпечну вібрацію шкірою.

— У вашому праві — ні, — стишено відповіла я, стримуючи зневагу. — Але всім відомо, що щаслива жінка краще виконує свою місію. Якщо вам справді важливий результат — хіба не варто забезпечити хоча б мінімальну повагу?

— Он як, — Трістан задер брови, відкинувшись на спинку крісла. — А ви всі чули? Чого тоді не всміхаєтесь? Де ваш позитив?

Сім жінок — як по команді — розтягнули губи в натягнутих усмішках. Видовище обпекло мене новою хвилею злості. Він просто знущається. І отримує від цього збочене задоволення. Якби не угода з д’Арвеном, я б уже жбурнула серветку йому в нахабну пику та пішла геть. Але наразі — лише стисла кулаки під столом, заганяючи нігті в долоні. І теж ледь помітно усміхнулась.

— О, так краще, — відзначив де Северан, окинувши нас поглядом. — Гарні, слухняні маріонетки. Кожен має робити свою роботу. Ви — усміхатись і бути корисними. Я — приймати рішення й керувати.

На мить він змовк, а потім додав, обпікаючи кожну з нас поглядом:

— Я ціную професіоналізм у всьому. І не терплю дурниць. Це ясно?

Ми синхронно кивнули. Пощастило ж так пощастити… Сексист, самодур і просто невихований козел. Всі плітки, схоже, ще й применшували маштаби його характеру.

— А ти, — я не одразу зрозуміла, що ці слова — до мене. Але погляди інших дівчат підказали, що я знову в центрі уваги. Підняла голову. — Ти сьогодні перша підеш на випробування. Раз така ділова. Швидше провалишся — швидше позбавиш мене своєї присутності.

«Та хоч зараз!» — ледь не вирвалося. Випробування, Інквізитор бісів.

— Як скажете, мілорд, — спокійно відповіла я, нахиливши голову. П’ять хвилин сорому — й моя справа буде врятована. Якби я тільки знала, наскільки права була щодо п’яти хвилин сорому...