1 Розділ

Якже мене бісить цей неприємний звук бульника. Ненавиджу прокидатись рано. Чомусь мій будильник затих. Дивно....

Все-таки відкривши очі я простягла руку і взяла телефон. Після того як я побачила котра година, трохи запанікувала. Я сташенно запізнююсь. Мій будильник будив мене 30 хвилин. Так, це очевидно, що у нього нічого не вийшло, але я прокинулась і це вже плюс. Роздумуючи про це, витратила ще 5 хвилин. Роздуми допомогли мені повністю прокинутись. 

Я фурією влетіла у ванну кімнату, але я не я, без пригод, сьогодні це не виключення. Я так бігла у ванну, що послизнулась і майже впала, але встигла вхопитись за дверну ручку.

Знявши з себе короткі шорти, спідню білизну і улюблену футболку, зайшла у душову кабінку. В середині є поличка з різними шампунями, гелями для душу та пахучими олійками для тіла. Коли я включила душ, на моє тіло потекла приємно гаряча вода. Обожнюю приймати гарячий душ. Вода пестиль моє тіло, від цього у мене мурашки по шкірі.

Минуло 20 хвилин і стою біля умивальника, загорнута у білосніжний теплий рушник. У тумбі збоку є все, що мені потрібно для ранньої рутини. Минуло ще 5 хвилин. Я зробила усі ранкові маніпуляції зі своїм обличчям і закинула футболку, спідню білизну і шорти у кошик для прання.

 Він стоїть при вході у ванну кімнату. На невеликій відстані від кошика є стіна яка відгороджує унітаз від всієї кімнати. Насправді мені подобається коли у ванній кімнаті унітаз відгороджений від усього. Мене бісить коли унітаз стоїть посеред ванної кімнати. Ліворуч від відгородженого унітазу душова кабіна, вона мені подобається тим, що вона проста. Квадратної форми, скляна і просто прозора. Це додає якогось шику. Відкривши двері кабінки запросто можна дістати рушник або халат. Поличка з ними прибита до стіни. І збоку за 2 метри від кабінки умивальник з тумбою. Підлога при'ємно темла і це все доповнено чорною плиткою по всій ванній кімнаті.

Треба йти збиратись у коледж. Я одягнула спідню білизну, форму коледжу та чорні з білими підошвами конверси. Підійшовши до дзеркала у повний ріст я побачила симпатичну, не високу, худорляву дівчину. На перший погляд у мене звичайні риси обличчя, але інші студентки коледжу не вірять у цей факт. Чесно кажучи, я не зацікавлена в цьому, але студентки коледжу готові мене вбити. Через кілька місяців як я з'явилась тут, студентки сформували компанії які ненавиділи мене. Зі сторони це виглядає комічно. Адже вони не можуть полюбити себе та прийняти такими якими вони є.

Я брюнетка, у мене середня довжина волосся. Густі брови, карі очі, звичайний ніс та пухкі губи. Раніше зависні студентки казали, що я підколола губи, але згодом втомились робити на цьому акцент. Зрештою я рада, що навчаюсь саме тут. Раніше я комплексувала через те, що я худа. Також були комплекси через пухкі губи і родимку над губою. Але це вже в минулому я дякую студенткам які ненавиділи мене за мою, як вони кажуть незвичайну вроду. Вони навчили мене любові і сприйняття себе.

Форма коледжу нічим не відрізняється від різних навчальних закладів. У моєму випалку це біла сорочка, чорна спідниця вище коліна і чорний вкорочений жакет. Не знаю як у інших навчальних закладах, але у нас щодо зачіски ніяких обмежень немає, тому я просто розчісую волосся.

Я взяла свій рюкзак і попрямувала на вихід. У мене не дуже велика кімната, але я від неї у захваті. Тут є ліжко, велике вікно , шафа вбудована у стіну, а також робочий стіл. Я ще раз поглянула на свою охайну кімнату і попрямувала на кухню.

Спускаючись я відчула цей диводижний аромат сирників.

– Добрий ранок, мамо!

– Добрий! Я думала ти сьогодні не йдеш у коледж.

– Якби ж то! Я проспала.

– Ти знову сиділа до пізна з книжками? Доню, тобі потрібно більше відпочивати. Зрозумій оцінки в житті це не головне. 

– Мам?- я щиро посміхнулась.

– Так! Я знаю, що вступ в університет це серйозний крок, який вимагає якісної підготовки. Але постарайся більше відпочивати.

– Мам, усе добре не турбуйся.

Через 10 хвилин я поснідала вийшла здому.