Глава 27

Евеліна сиділа на стільці, нервово поглядаючи на Крістіну. Її серце билося швидко, а думки плуталися, немов клубок ниток. Вона ще не зовсім усвідомлювала, як важливо для неї розібратися в ситуації з Максом.

— Але ти впевнена, що це правда?— запитала вона, намагаючись звучати спокійно, хоча всередині все гуло від емоцій.

Крістіна уважно дивилася на неї, як на глибокий океан, повний секретів. — Так, я була вдома. Вони з Олегом і ще одним хлопцем дивилися футбол. Я сама приносила їм піцу.

Евеліна затримала подих, і на її обличчі з’явилася надія, змішана з тривогою. — Ти серйозно? Це означає, що хтось просто вирішив нас розлучити?

— Можливо. Ти ж знаєш, як буває — відповіла Крістіна, схрещуючи руки. — Але це не дає тобі право звинувачувати його, поки не дізнаєшся правду.

Внутрішній конфлікт наростав в серці Евеліни. Вона відчувала, як радість і страх переплітаються в неї. — Але… але я бачила ту фотографію. Як я можу йому довіряти?— її голос злегка затремтів.

Крістіна з легкістю поставила перед нею питання, яке потрібно було розглянути. — Але чому ти не запитаєш у нього сама? Можливо, він навіть не знає, хто надіслав тобі це фото.

Евеліна завагалася, її обличчя просвітліло від усвідомлення. — Мені треба з ним поговорити— промовила вона, серце її наповнилося рішучістю.

— Тоді зроби це— підбадьорила її Крістіна. — Поговори з ним, і все стане на свої місця.

Евеліна кивнула, відчуваючи, як важкий вантаж починає спадати з її плечей. Вона не знала, як це зробити, але знала, що повинна знайти Макса і розібратися в усьому.

— Дякую тобі, Крістіно— сказала вона з усмішкою, яка відобразила надію на її обличчі.

— Завжди поруч — відповіла Крістіна, і Евеліна зрозуміла, що у неї є підтримка.

Внутрішній спокій починав повертатися, і Евеліна готувалася до нового кроку. Їй потрібно було з’ясувати правду і дати шанс своїм почуттям, навіть якщо це означало ризикнути знову.