Глава 22

Ми залишили річку, все ще під враженням від незабутнього моменту, що залишився в наших серцях. Нічна прохолода обвивала нас, але я відчувала лише тепло, яке випромінювалося від Макса. Він йшов поруч, і я насолоджувалася його присутністю, що створювала атмосферу безпеки та впевненості.

–Це була чудова ніч— промовила я, ледь зберігаючи в собі хвилювання. Поглядала на нього, сподіваючись, що він відчуває те ж саме.

–Дійсно — відповів Макс, його голос був спокійним, але я помітила в ньому ту ж емоцію, що й у мені. –Мені подобається бути тут з тобою.

На мить я зупинилася, і наші очі знову зустрілися. Я відчула, як моє серце завмерло, і хотіла, щоб цей момент тривав вічно.

–Але ти не збираєшся просто так мене кинути, чи не так?— запитала я, намагаючись додати в наш діалог легку нотку жарту, але серйозно сподіваючись на позитивну відповідь.

–Ні, я не можу так просто піти — сказав він, з усмішкою, що розтоплювала моє серце. –Я не хочу, щоб ця ніч закінчилася.

Ми продовжили йти в бік мого дому, розмовляючи про все й нічого водночас. Я намагалася не думати про те, що відбувалося між нами — про те, як легко і природно ми спілкувалися, про те, як сильно мені хотілося, щоб цей вечір ніколи не закінчувався.

Коли ми нарешті підійшли до мого під'їзду, я зупинилася, повертаючись до нього. –Дякую, що провів мене додому— сказала я, намагаючись не видавати, як сильно я хочу, щоб він залишився ще трішки.

–Я завжди буду радий це зробити — відповів Макс, його голос звучав так близько і щиро.

Ми стояли в тиші, і я відчула, як між нами знову виникла та ж магія, що була біля річки. Це було враження, що нічні зірки, які ми спостерігали, все ще світять для нас. Я потягнулася до нього, і він миттєво наблизився, неначе знав, що між нами існує щось більше, ніж просто дружба.

Наші губи знову зустрілися, і цей поцілунок був глибшим, більш емоційним, ніж попередній. Я відчула, як моє серце забилося ще швидше, і вся ніч наповнилася ніжністю та пристрастью. Я забула про все навколо, зосередившись лише на ньому, на його теплій руці, яка обіймала мене, і на його дотиках, що заповнювали простір між нами.

Ми відстали один від одного, але не поривали зв’язок.

Його усмішка була настільки безпосередньою і щирою. _Можливо, наступного разу ми зможемо спостерігати за зірками ще раз.

–Так, я б хотіла — відповіла я, відчуваючи, як щастя переповнює мене.

Коли я підійшла до дверей, я обернулася, щоб ще раз подивитися на нього. –Дякую за цей вечір, Макс. Я ніколи не забуду його.

–І я— відповів він, його голос був спокійним і теплим. Я замкнула двері, але відчула, як у моєму серці залишилася частина його, частина цієї ночі, що обіцяла нові пригоди.

Всі емоції, що переповнювали мене, знову заповнили думки про наші зустрічі. Я знала, що між нами щось змінилося, і тепер це лише початок нашої спільної історії. Очі, наповнені іскрами, просто заворожували.

–Привіт, красуня. Готова до фільму?— усміхнувся він, намагаючись приховати своє хвилювання, але в голосі прозвучала нотка енергії.

–Готова! Я вже нетерпляче чекаю— відповіла вона, підморгнувши, і це додало йому впевненості.

Коли вони дісталися до його дому, він відчув хвилювання. Невелика квартира була затишно оформлена: на полицях стояли книги, а у кутку — гітара, якою він час від часу грав. Макс ввімкнув світло, і м'яке освітлення створило теплу атмосферу.

–Зроблю попкорн— сказав він, намагаючись зайняти себе, поки Евеліна зручно влаштовувалася на дивані. Вона притягнула подушку до себе, з посмішкою спостерігаючи за ним.

Коли він повернувся з попкорном, фільм уже почався, але обидва не могли відірватися один від одного. Вони сиділи близько, і Макс, не витримавши, підсунувся ще ближче. Він обійняв її за плечі, а Евеліна, відчуваючи тепло його тіла, з посмішкою запитала: "Ти впевнений, що хочеш це робити?"

–Тільки якщо ти теж цього хочеш— відповів він, його голос звучав майже шепотом.

Під час перегляду Макс не раз ловив погляд Евеліни. Коли на екрані з'являлася комічна сцена, вони обоє сміялися, а потім їхні руки випадково торкнулися. Це сталося випадково, але момент затягнувся. Вона не забрала свою руку, і Макс обережно взяв її за пальці, їхні серця билися в унісон.

–Цей фільм справді цікавий, але ти — головна зірка сьогодні — жартома сказав він, знову дивлячись їй в очі. У них було щось таке, що залишало без слів.

В один момент, коли на екрані почалася напружена сцена, Макс відчув, що не може більше чекати. Він нахилився до неї, їхні губи зустрілися. Це був ніжний, але одночасно пристрасний поцілунок, який зумів передати всю ту енергію, що накопичувалася між ними. Евеліна відчула, як її серце прискорює ритм, а в голові панувала лише одна думка — як же їй добре з ним.

Після кількох секунд, сповнених пристрасті, вони відступили, обидва відчуваючи, як у кімнаті наростає напруга. –Це було… несподівано — промовила вона з усмішкою, а його губи ще залишалися близько до її обличчя.

–Ти просто запалюєш в мені вогонь — відповів він, і вони знову стали ближче. Тепер фільм залишився позаду, а всі думки зосереджувалися лише на їхніх дотиках.

Вони цілувалися, а згодом, коли кімната заповнилася тихими звуками фільму, Макс, обіймаючи її, тихо прошепотів: –Я так радий, що ти тут.

Коли прийшов час, щоб фільм закінчився, Евеліна відчула, що хоче залишитися тут ще на деякий час. Вони продовжували розмовляти, жартувати і сміятися, відчуваючи, як їхній зв'язок стає все міцнішим.

Нарешті, коли ніч почала загущуватися, Макс згадав, що вже пізно. –Схоже, що ми занадто захопилися— усміхнувся він, поглядаючи на годинник.

–Можливо, але я не проти — сказала Евеліна, спостерігаючи, як його очі світилися в темряві. Вони повільно закривалися, і врешті-решт, обоє заснули, закутані один в одного, під затишним пледом, у їхньому маленькому світі, де не було місця для турбот.