Глава 17

Вечір м'яко огортав місто, і я сиділа на дивані, занурена у свої думки. За вікном вже почали з'являтися зірки, але я ніяк не могла відірватися від спогадів про Макса. Все, що сталося між нами — ті мимовільні дотики, його грайливі усмішки, тонкий натяк на те, що між нами щось більше. Це відчуття захоплення і тривоги одночасно тривало в мені, наче іскра, що могла спалахнути в будь-який момент.

Раптом мій телефон загудів. Я підхопила його, відчуваючи, як серце закалатало, побачивши ім’я Макса на екрані. Чи може це бути той самий флірт, про який я думала? Я злегка усміхнулася і відкрила повідомлення.

Макс: "Ти ж не плануєш спати, поки я не скажу, що ти справила на мене враження сьогодні?"

Слова його повідомлення змусили мене відчути радість. Як завжди, його тон був легким і грайливим. Відчуття, що він дійсно думає про мене, зворушувало. Швидко набрала відповідь, намагаючись зберегти той же дух флірту.

Я: "О, і що ж саме тебе вразило? Я думала, що ти і так знаєш, яка я хитра."

Не минуло й кількох хвилин, як отримала відповідь.

Макс: "Від твоєї хитрості я лише у захваті. Але, зізнайся, ти просто хочеш дізнатися, чи я готовий програти цю гру?"

Ця гра, яку ми почали, була наповнена емоціями. Я могла відчути, як у його словах була впевненість, але також і виклик. Я вирішила не здаватися.

Я: "Можливо. Але я не збираюся робити це легкою прогулянкою. Чи готовий ти боротися за свою перемогу?"

Я усміхалася, відчуваючи, як мій настрій піднімається. Це не просто слова — це була справжня гра, де кожен з нас хотів показати себе кращим.

Макс: "Звичайно, але будь готова: я ніколи не зупиняюся, поки не досягну своєї мети."

У його словах була така рішучість, що я майже фізично відчула її. Я уявила, як він злегка нахилився вперед, обличчя зосереджене, поки писав це повідомлення.

Я: "Дивно, я не знала, що ти такий рішучий. Може, в тебе є ще якісь таємниці?"

Цей флірт став ще більш захоплюючим. Я думала про те, що Макс завжди був для мене певною загадкою. Його сміливість захоплювала, і я хотіла дізнатися про нього більше.

Макс: "О, в мене їх багато. Але про них ми поговоримо, коли зустрінемося знову. А зараз, може, краще повертайся до свого дивана?"

Я засміялася, уявивши, як він підняв брови, коли це писав. Його флірт завжди був трохи провокуючим, але з ним мені було комфортно.

Я: "Чому б і ні? Але я не впевнена, що зможу лягти спати, поки в голові крутиться так багато думок про тебе."

Ці слова, можливо, були трішки сміливими, але я хотіла, щоб він знав, наскільки він мене захоплює. Вони вразили мене саму, і я побачила, як в його словах з’явилася щира цікавість.

Макс: "Не думай, що я про тебе не думав. Ти залишила в мені багато запитань, на які я хочу знайти відповіді. І, можливо, ти сама захочеш їх дізнатися?"

Я відчула, як щось закипіло в мені. Це обіцянка, це відвертість, це підштовхувало до дії. Його слова натякали на те, що між нами справді існує щось більше.

Я: "Це звучить цікаво. Сподіваюся, ти готовий до справжнього виклику."

Ця гра розгорнулася у щось глибше, і я могла відчути, як вона перетворюється на невід'ємну частину нашого спілкування.

Макс: "Готовий. Давай тільки не забувай — я ніколи не відмовляюся від своїх слів."

Я посміхнулася, поки читала його повідомлення, відчуваючи, як емоції переповнюють мене. Цей флірт, ці натяки, кожен обмін словами — все це створювало особливу атмосферу.

Коли я поклала телефон на диван, усмішка все ще залишалася на моєму обличчі. Ця ніч була далеко не закінчена. Я знала, що завтра ми зустрінемося знову, і я була готова до нових викликів, нових фліртів і, можливо, нових іскр, які запалять нашу гру.