Глава 14

Я сіла на мотоцикл за Максом, намагаючись не думати про те, наскільки близько ми зараз були. Вітер підняв моє волосся, а його шкіряна куртка холодила мої пальці, коли я схопилася за неї. Макс завів двигун, і гучне ревіння мотоцикла розсіяло тишу, що нависала між нами після зустрічі з Артемом.

— Тримайся міцніше, — сказав він, глянувши на мене через плече. Його голос звучав спокійно, але я відчула, як цей погляд зачепив щось всередині мене. Мої руки автоматично стиснулися на його поясі.

Мотоцикл рвонув з місця, і ми помчали вперед. Я намагалася тримати голову холодною, але відчуття вітру, швидкості й близькості до Макса створювали дивне збудження. Кожен рух його тіла, кожен нахил здавався надто інтимним. Моє серце билося швидше, і я не могла зрозуміти, чи це через швидкість, чи через нього.

Коли ми виїхали на тихішу дорогу, Макс трохи пригальмував і нахилив голову до мене.

— Тобі подобається кататися на мотоциклі? — запитав він гучно, перекриваючи шум вітру.

— Мабуть, починає подобатися, — відповіла я, намагаючись не показувати, наскільки він на мене діє. Але він вже міг відчути це, бо його усмішка стала трохи ширшою.

— Може, треба було запросити тебе покататися раніше, — у його голосі прозвучала нотка флірту, яка не залишила мене байдужою. Я ледве стримала посмішку.

Ми ще трохи їхали мовчки, але ця мовчанка була наповнена енергією. Я відчувала, як кожен рух Макса впливає на мене. Його спина притиснута до мене, тепло його тіла, і навіть спосіб, як він керує мотоциклом, створювали враження, що він тримає контроль не тільки над дорогою, але й наді мною.

Через деякий час він різко повернув на бічну стежку, яка вела до невеликої поляни біля річки. Мотоцикл зупинився, і я раптом зрозуміла, що ми опинилися в місці, де ніхто не зможе нам заважати. Макс вимкнув двигун і зняв шолом, спостерігаючи за мною з тією самою грайливою усмішкою.

— Мені здалося, ти трохи напружена. Можливо, прогулянка допоможе, — сказав він, схиливши голову, але в його очах був інший підтекст.

Я зняла шолом, відчуваючи, як волосся впало на плечі, і зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися.

— Напевно, ти просто не звик, що я на твоєму мотоциклі, — відповіла я, підіймаючи погляд на нього. Мої слова звучали безтурботно, але ми обидва знали, що все було складніше.

Макс підійшов ближче, його рухи були плавними і впевненими. Він зупинився поруч, досить близько, щоб я відчула його тепло.

— Можливо, — відповів він, дивлячись прямо в мої очі. — Але ти не виглядаєш такою, хто легко дозволяє іншим тримати контроль.

— А ти любиш тримати контроль? — я підійняла брову, викликаючи його.

Він усміхнувся, а потім на мить його погляд спинився на моїх губах. Це було ледве помітно, але достатньо, щоб мій пульс прискорився.

— Спробуй вгадати— його голос став трохи глибшим, і я відчула, як між нами утворилася нова хвиля напруги.