Глава 6

Ми із  Крістіною прогулювались торговим центром, неспішно переглядаючи вітрини магазинів після насиченого дня. Відвідавши книгарню, ми взяли кілька нових видань і вирішили ще трохи пройтись перед тим, як розійтися по домівках. Після напружених останніх подій з викраденням дівчинки, я відчула, що мені потрібно трохи відволіктись, і прогулянка з подругою здавалася хорошою ідеєю.

Ми зайшли до одного з модних магазинів. Внутрішній простір був заповнений світлими кольорами і музикою, що тихо грала на фоні. Крістіна обирала одяг із легкістю і завзяттям, притаманним їй завжди, а я просто переглядала полиці, думаючи більше про те, як швидше повернутись додому і перевести дух.

Однак щось привернуло мою увагу — чоловік біля відділу з жіночими сукнями виглядав так, ніби опинився не в своєму світі. Він розгублено тримав кілька суконь у руках і час від часу кидав погляди на вихід, якби не зміг вирішити, чи йому залишитися, чи негайно втекти.
– Ти бачиш це? Мені здається, цей чоловік точно на секретному завданні. Може, його місія — викрасти сукню? – каже Крістіна напівжартома, і схилившись до мене.

Я  усміхнулась, але не змогла відвести погляд від чоловіка. Його поведінка справді була підозрілою — він явно нервував і з кожною секундою виглядав усе більш напруженим.

– Думаю, він просто не знає, що вибрати. Мабуть, для когось із жінок. – кажу я спокійно але із ноткою інтересу

– Ти пропонуєш перевірити? Ходімо, я завжди готова до пригод! – каже Крістіна завзято.

Я трохи задумалась, але погодилась. Ми вирушили до чоловіка, який на цей момент вже ховав одну з суконь під пальто і почав швидко рухатись у бік виходу.

– Вибачте, але ви, здається, щось забули. Сукня все ще у вас під пальтом. – кажу я рішуче але із усмішкою.

Чоловік здригнувся і, наче його застали на гарячому, різко зупинився. Його обличчя почервоніло, і він почав виправдовуватися:

– Ой… Я… Я просто намагався вибрати щось для своєї дружини. Розумієте, у нас річниця, і я зовсім не знаю, що обрати. Боявся, що виберу щось… не те. Я не хотів нічого такого, просто не знав, як це все правильно робити. – відповідає чоловік нервово.
– Не хвилюйтесь, ми точно можемо допомогти вам з вибором. Ви якраз звернулись до двох експерток. Каже Крістіна усміхаючись і поглядаючи на мене.

Чоловік виглядав здивовано, але з полегшенням прийняв їхню пропозицію допомогти. Ми рушили до стійок з одягом, переглядаючи варіанти.

– Ось ця, наприклад, точно не підійде, хіба що ваша дружина любить тематичні вечірки у стилі 80-х. Як тобі, Евелін? – каже Крістіна тримаючи одну із суконь.

– Так, це трохи занадто. Мабуть, краще щось класичне. Як щодо цієї?– кажу я схвально і  показую на сукню стриманого синього кольору з елегантним кроєм.

– Вона виглядає красиво… але чи не надто проста? Моя дружина любить більш яскраві речі.– каже чоловік непевно дивлячись на неї.

– О, зрозуміло! Тоді нам потрібен колір, але без перебору. Що скажеш про щось червоне? – каже Крістіна підморгуючи

– Може, ось ця? Яскрава, але не кричуща. Виділяється, але вишукана. – кажу я і показую на іншу сукню

– Це ідеально! Вона точно буде в захваті. Дякую вам, ви мене просто врятували. – каже чоловік більш впевнено .

– Ну, майже врятували від фешн-катастрофи.– каже Крістіна жартома.

Чоловік сміється і йде до каси з вибраною сукнею. Я та Крістіна обмінююємося посмішками

– Ну що, не кожен день ти рятуєш чоловіків від модних помилок. Може, варто подумати про кар'єру стилістки?– каже Крістіна легко

– Це вже перебір. Хоча, може, мені це підходить.– кажу я сміючись.

Привіт всім, у мене є хароші новини, ця історія вийде трошки раніше, ждіть у наступні дні нові глави 🌌✨💫