Відбитки темряви

Розділ 1 Відбитки

 

Варвара втомлено піднялася сходами на четвертий поверх. Робочий день видався виснажливим: її вперше допустили до самостійного огляду місця злочину, і хоча старший колега постійно був поруч, вона весь день хвилювалася, аби нічого не проґавити.

Вона дістала ключі й відімкнула двері квартири.

— Єво, я вдома! — гукнула дівчина, знімаючи кросівки.

У відповідь — тиша.

— Єво?

Незвично. Подруга зазвичай відповідала одразу, навіть якщо була зайнята.

Варвара зробила кілька кроків і раптом завмерла.

На стіні темніли відбитки людських рук.

Вона перевела погляд на підлогу.

Там теж були сліди. Але не лише людські. Поруч із ними виднілися відбитки лап — великих, з довгими пазурами.

— Що за...

Дівчина повільно озирнулася.

Стіни, підлога, вікна і навіть стеля були вкриті дивними слідами. Наче щось хаотично носилося квартирою, залишаючи їх усюди.

Першою думкою було викликати поліцію.

Другою — знайти Єву.

— Єво!

Не дочекавшись відповіді, Варвара швидко перевірила кухню.

Порожньо.

Кімнату.

Нікого.

Двері до ванної були прочинені.

Варвара обережно відчинила їх.

— Боже...

Єва лежала на підлозі без свідомості.

Варвара кинулася до подруги, стала навколішки й намацала пульс.

— Жива...

Пульс був слабким, але відчувався.

Тремтячими руками вона дістала телефон і викликала швидку допомогу.

— Слухаю вас.

— Будь ласка, приїжджайте якнайшвидше! Моя подруга без свідомості! Вона майже не реагує!

Назвавши адресу, Варвара ще раз поглянула на Єву.

— Тримайся... Все буде добре...

Швидка приїхала приблизно за п'ятнадцять хвилин.

Двоє медиків швидко оглянули Єву.

— Пульс слабкий. Потрібна негайна госпіталізація, — сказав лікар.

Поки фельдшер готував ноші, лікар мимоволі глянув на стіни.

— Звідки ці сліди?

— Не знаю. Коли я повернулася додому, вони вже були тут.

Лікар мовчки провів поглядом по стелі, де теж виднілися відбитки лап.

— Дивно...

Єву винесли з квартири.

Варвара вже хотіла зачинити двері, коли її погляд упав на дзеркало в передпокої.

У ньому, просто за її спиною, на якусь мить промайнула темна людська постать.

Вона різко озирнулася.

Позаду нікого не було.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше