Розділ 9

Осінній ранок зустрів Лару прохолодним вітерцем і золотавим листям, що поволі спадало з дерев. Вона прокинулась трохи раніше, ніж зазвичай. Лара вирішила одягнути щось красивіше , ніж щоденні  наряди. Вибрала сукню бордового кольору, що чудово підкреслювала її фігуру і пасувала до осінніх відтінків за вікном.  Обрала витончені сережки і лаконічний ланцюжок.

Перед дзеркалом Лара зробила макіяж, на який у будні зазвичай не вистачає часу. Легкий тональний крем, ніжний рум’янець, вишукано підкреслені очі та помада відтінку теплого рожевого. Вона відчула, як зовнішні зміни додали впевненості й підняли настрій.

Коли Лара вийшла на вулицю, вона відчувала кожен погляд перехожих і легку усмішку на своєму обличчі. Осіннє сонце світило лагідно, і її особливий вигляд ідеально доповнював цей день.

Бібліотека була в розпалі робочого дня. Кожен куточок заповнювали відвідувачі: студенти, які гарячково переглядали конспекти та готувалися до іспитів, діти, що з захопленням гортали яскраві сторінки книг, і літні люди, які з насолодою читали романи. Лара, як завжди, була у центрі цього вируючого життя — відповідала на запитання, допомагала знайти потрібні матеріали, розставляла повернені книги на полиці. Її день був безперервним потоком задач, і все йшло за звичним графіком.

Наближався вечір, і хоч ритм роботи трохи вщухав, бібліотека все ще була сповнена руху. Саме тоді до дверей увійшов Олександр. Його прихід, хоч і майже непомітний для інших, не вислизнув від Лариного погляду. Олександр повільно пройшовся між рядами, мовби шукаючи щось на полицях, але його увага була прикута до Лари. Вона відчула це, як відчувають спину пильний погляд.

В залі все ще кипіла робота: хтось розмовляв пошепки біля довідкового стола, хтось нервово переглядав підручники. Але Лара знала — Олександр прийшов не за книгами.