Розділ 8

Лара і Оля сиділи на кухні, пили чай і неквапливо розмовляли. За вікном вже сутеніло, а на столі перед ними парували чашки з м'ятним чаєм. Лара задумливо дивилася на свою чашку, коли Оля, уважно поглянувши на неї, порушила тишу:

– Лар, ти вже давно сама… Чи не здається тобі, що ти сховалася за книгами в своїй бібліотеці? Начебто це твій захист від усього, що відбувається в житті.

Лара здивовано підняла голову і ледь усміхнулася:

– Олю, це просто робота. Книжки не можуть розчарувати або зрадити. Вони завжди поруч, не підводять. Можливо, я й справді занадто заглибилася в це, але це мій світ. Він стабільний і зрозумілий.

Оля зітхнула і поклала руку на її плече:

– Я тебе розумію. Але ти ж не можеш вічно ховатися за книжками. Ти прекрасна людина, Лар. І якщо ти даси собі шанс, ти зможеш знайти когось, хто буде поруч не тільки на роботі чи в уяві.

Лара знову відвела очі:

– Мені страшно, знаєш. Страшно знову довіритися і бути пораненою. Я бачила, як у людей не складаються стосунки. Часом здається, що краще бути самій, ніж ризикувати.

Оля замислилася і після паузи тихо почала:

– Пам’ятаєш, як я познайомилася з Ігорем? Тоді я теж дуже боялася. Мені теж здавалося, що нічого не вийде, що це просто ще один роман, який закінчиться так само, як і попередні. Але знаєш, що допомогло?

Лара поглянула на подругу з цікавістю:

– Що саме?

Оля усміхнулася:

– Я вирішила довіритися. Відкритися і побачити, що буде далі. Ігор виявився саме тим, хто мені був потрібен. Звісно, шлюб — це не завжди ідеальна картинка. У нас бувають труднощі, непорозуміння, але головне — ми підтримуємо одне одного. І ти можеш знайти таку ж підтримку, якщо лише дозволиш собі це.

Лара тихо засміялася:

– Звучить красиво, Олю. Але, мабуть, я ще не знайшла свого "Ігоря". Можливо, просто не там шукаю.

Оля підбадьорливо підморгнула:

– Ти точно знайдеш. Може, навіть раніше, ніж думаєш. Просто дозволь собі трохи вийти з цього бібліотечного кокону. Життя ж не тільки у книгах.

Лара задумливо кивнула:

– Напевно, ти права. Час уже перестати ховатися. Може, варто більше спілкуватися з людьми, а не тільки з вигаданими персонажами.

– От і правильно, – усміхнулася Оля. – І не забувай, що я завжди поряд, якщо тобі потрібна буде підтримка чи просто розмова.

Лара з теплом глянула на подругу:

– Дякую, Олю. Ти справді багато для мене значиш. Можливо, варто дати собі  шанс.