Розділ 7

Олександр повернувся додому пізно ввечері, акуратно зачинивши за собою важкі двері своєї розкішної квартири в центрі міста. Просторий хол зустрів його м'яким світлом, що переливалося від дизайнерських ламп на стелі. На підлозі лежав мармур, який, здавалося, шовковисто холодив його втомлені ноги. Важкі штори ще зранку закривали панорамні вікна.

Завтра його чекало зовсім інше: великий проєкт, над яким він працював кілька місяців. Як головний архітектор, він повинен був представити концепцію величезного торгового комплексу. Все було продумано до деталей: від мінімалістичних ліній фасаду до внутрішніх просторів, де гармонійно поєднувалися метал і скло. Олександр завжди був перфекціоністом, і цей проєкт не був винятком. 

Але зараз йому раптом здалося, що щось упущено. Він знову і знову прокручував у голові презентацію, перебираючи креслення і моделі, як механізм, який не може зупинитися. Можливо, варто внести кілька змін? Щось невловиме турбувало його – ідея, яка ще не оформилася остаточно, але вже вплинула на його настрій. 

Олександр зняв піджак і підійшов до бару, де стояла пляшка дорогого віскі. Налив собі трохи і сів у крісло, дивлячись на панораму нічного міста. Завтра все повинно бути ідеально. 

 Думки про нову знайому і проєкт перепліталися, створюючи в голові калейдоскоп емоцій і відповідальності. Він випив ковток і вирішив: сьогодні треба відпочити. Завтра буде великий день.