Олександр вийшов з квартири, ледь зачинивши за собою двері. У повітрі ще відчувався запах парфумів його чергової коханки, а її голос, здавалось, лунав десь на задньому плані. Він кинув останній погляд на вікно, за яким вже заходило сонце, і пішов далі, намагаючись втекти від цього епізоду свого життя.
Кроки по тротуару були ритмічні, але думки рвалися в різні боки. Він відчував пустоту, як це часто бувало після чергової зустрічі. І раптом, у найменш відповідний момент, в його свідомості сплив образ бібліотекарки. Тонка талія, округлі стегна, спокусливий вигин грудей – все це ненав’язливо манило до себе, наче саме тіло жінки було створене для того, щоб викликати уяву.Її голос був тихим, але таким глибоким і оксамитовим.Щоразу, коли їхні погляди зустрічалися, він відчував, ніби між ними виникає щось більше, ніж просто бібліотечний етикет – щось, що примушувало його серце битися швидше, а думки пливти в зовсім інші, далеко не книжкові, напрямки.
Відредаговано: 23.09.2024