Вдаване божество

Той період був розквітом моїх сил. Я була в найкращий формі...

Якось я хотіла вибратися із свого похмурого замку...

Я була на Південному полюсі, хотіла подивитися на Північне сяйво. 

Озираючись назад це було помилкою. Холод для мене не проблема, проблемою була повна відсутність людей. Історія про нечисть не народжується без свідків, які розкажуть все іншим. Пінгвіни і білі ведмеді ні про що не розкажуть, якщо я їм покажу свою надприродні силу. 

Я не могла замёрзнуть до смерті, але я відчувала, що повільно припиняю існувати. 

Жахливо! У мене серйозні проблеми подумала я. Я поквапилася покинути Південний полюс, зробивши гігантський стрибок. Мій стрибок віддачею майже знищив Антарктиду. 

Я стрибнула в випадковому напрямку і думала, що впаду в океан. Невеличке купання буде освіжаючим подумалось мені. Але на мій подив піді мною з'явився острів. 

Я впала в озеро. І своїм приземленням знищила його. 

Звідси і бере початок ця історія, історія нікчемного демона. 

Як думаєш, що буде з озером, якщо на нього стрибнути із Південного полюсу? Так, гігантський сплеск води. Навряд и в озері залишилось хоч трішки води. 

І що ти думаєш було далі? Деякий час вода буде підніматися все вище і вище, але потім під дією сили тяжіння по не падати вниз у вигляді дощу. В той час в окрузі була страшна посуха, навіть земля потріскалась без води. А я випадково подарувала їм дощ. Не навмисно я врятувала купу людських і не тільки життів в окрузі. 

І в довершення всього мене помітили. Як не дивно, те що я зробила всі сприйняли як диво. До речі ты знаєш як люди називають тих хто творить дива? Знаєш? Так, тих хто коїть дива називають: божествами. А точніше, будь-хто хто творить чудеса, будь це людина чи нечисть - вважається божеством. 

Озеро стало об'єктом поклонінь. Люди в околицях прозвали його "Божественним Озером" і поклонялися йому. Зазвичай вони просили дощу. 

Із їхньої точки зору: я вирвалася із озера з величезним сплеском. Вони вирішили, що я втілення води. 

Із моїм зростом (вище трьох метрів), світлим волоссям і червоними очима я точно виглядала як вище створіння. 

Моє життя в якості божества тривало недовго. В кращому випадку близько року. І якщо не враховувати мою натуру, то ясно як день, що я не створена бути божеством. 

Я прийняла поклоніння цих дурнів бо вирішила трішки відпочити. Вони вважали мене божеством, мені завжди було, що поїсти і де посипати. Як невеличка відпустка. Було збудовано спеціальне місце для мого сну, прямо на дні колишнього озера. Щось схоже на храм. Варто сказати, що він був прекрасний.

Думаєш жорстока богиня змусила бідних селян будувати собі житло? Я сама збудувала. Тоді я була на піці своїх сил. Створити будівлю з усіма оздобами було простіше простішого. 

Я добре виконувала свої божественні обов'язки. І одного разу подарувати їм дощ було недостатньо. Періодично я викликала їм дощ. Збираючи дощові хмарки. 

Варто визнати хороші були дні,не можна сказати, що я просто вбивала час. Я насолоджувалася цим спокоєм. Я думала, що повернул втрачене відчуття свого існування, якщо буду тут і далі. Але не можна вбити одним пострілом двох зайців. 

Припускаю причина була в тому, Що люди не вважали мене вампіром, нечистю. Там я не могла відновитися, мені був потрібен час, щоб це зрозуміти. Зрозуміло мене влаштовувало те, що вони не вважали мене вампіром. Проблема ховалася не в цьому. 

Проблема була в тому, що мене вважали божеством. Якщо довго дивитися в темряву, то темрява починає дивитися в тебе. Простіше говорячи, якщо тебе називають божеством, то ти ним станеш. 

Я не розуміла цього. Ні, гірше я навіть не підозрювали... Озираючись назад, повинна сказати, що мені варто було б просто піти, дізнавшись, що в них немає легенд про вампірів. Мені не варто було приймати їх поклоніння. 

Можна сказати, що я отримала по заслугам, за те, що видавала із себе богиню. Принаймні він так казав. Він... 

Так мій перший слуга-вампір. Власник меча палого ангела Люцифера. Він боровся, боровся той мирний час, можливо більш мирний, ніж зараз. 

З ким? Якщо я скажу, що він боровся не з людьми о вибір супротивників буде обмежений. Так, із нечистю. 

Нащадокдревнього роду, який заробляє на життя вбивством монстрів. Здається він згадував про це. Чи не згадував?! 

Імені я його не пам'ятаю. До того ж у мене погана пам'ять на людські імена. І я нікого не називаю по імені. Для мене він був просто вбивцею нечисті. 

Із-за його меча він сильно відрізнявся від інших людей, його оточувала особлива аура, притаманна лише спеціалістам. 

Я буду називати його першим мисливцем на нечисть. 

Розходилися чутки про те, що мене шанують, як божество. А полював він на нечисть. Він прийшов, щоб перевірити чутки. Нащадок древнього родупочувши про знищення озера і реінкарнація богині не зміг залишити це без уваги. 

Якщо згадати, він прибув у паланцкіні, його піддані довгою колоною йшли за ним. Він був схожий на впливового сеньйора, котрий відвідував свої землі. 

Мене очарували два меча, які були у людини, яка вилізла із паланкіна.

Перший - меч палого ангела Люцифера. Завдовжки півтора метра і ще його прозвали "кардиналом". І другий - демонічний клинок Смерті. Завдовжки пів метра і прозваний "відродженням". 

"Кардинал" вбиває нечисть, а "відродження" повертає життя нечисті. Обидва нерозривно пов'язані. 

Вираз не є досить правильним, так як нечисть із початку свого не є живою, але другий меч відроджував нечисть. 

Внаслідок цього вони періодично приходили до мене і після невеличкої розмови йшли. Це повторювалось багато разів. І ще я їм допомагала полювати на нечисть. Тоді я дізналася, що на нього можна покластися. 

Я не гнітила своїх послідовників. Невеличкі проблеми з'являться, якщо я вип'ю чиєїсь крові. В будь-якому випадку це не єдина проблема. Я нечисть, я вампір. Основна проблема криється в моїй присутності. Присутності нечисті по імені Моро Дез Хісторія-Оріон ди Маркантес приманює іншу нечисть і не тільки нечисть. А ще й негативну енергію, яка являється її джерелом. Простіше говорячи: темну силу.