Розділ 5. Вечірнє шоу

Завтра моє життя розіб’ється на друзки. Все, чим я жила та дихала багато років, просто зникне. Натомість прийдуть відчай, сором та безкінечний булінг, після яких залишиться назавжди зіпсована репутація.

Звісно, Гнат вчора казав, ніби його гакер щось намацав… але відтоді від фейкового бойфренда не було нічого чути, а мить мого великого падіння невпинно наближалася.

Проте зараз…

Зараз, не зважаючи на все це, мені належало посміхатись. Бо саме сьогодні мав відбутися виступ «Червоної паніки» на першому вечірньому шоу країни. Де нам належало бездоганно виступити в прямому етері, а потім побазікати з ведучим, відповісти на кілька запитань та запросити всіх на майбутній концерт.

Тож я не мала жодного права навіть на власні переживання. Мій танець, спів, інтерв’ю — командна робота повинна бути ідеальною, і я не маю права все зіпсувати. Щонайменше тому, що як станеться диво, і якимсь боком мені завтра не вкажуть на двері, успіх гурту залишатиметься моїм головним інтересом.

Тому повільно видихнувши, я ще раз уважно подивилася в дзеркало — на вродливе личко з бездоганним мейк-апом та гарно зачесаним волоссям, поправила складки ефектного танцювального костюму, та вийшла з гримерки. Туди, де на мене вже чекала решта гурту, разом з помічницею режисера.

— Так, всі тут? Чудово, ходімо. До вашого виходу десять хвилин, — проговорила вона, поглядаючи на екран планшета. І давши нам знак йти за нею, швидко почимчикувала коридорами.

Незабаром ми опинились біля знімального майданчика. В одній частині якого знаходились диванчики для гостей та крісло ведучого, який весело спілкувався з глядачами по той бік екрана, час від часу поглядаючи на екран планшета. А в іншій — зона для виступів, наразі підготовлена командою шоу для нас.

— «Червона паніка», готовність — одна хвилина, — сповістила вона.

Більше нічого говорити не довелось. Розійшовшись в різні кінці навколо зони для виступів, кожна з нас зайняла свої позиції та зосередилась.

— Ну а тепер головна родзинка нашого вечора! — повідомив Сергій Рудченко, харизматичний ведучий, який вмів прикувати до себе увагу сотень тисяч, а то й мільйонів глядачів. — У вас двадцять секунд, аби збігати до морозильника за льодом, щоб хоч трохи охолодитися. Бо зараз до нас вийде найгарячіша п’ятірка української естради, яка запалить по-справжньому. Так, саме вони — «Червона паніка»!

Тієї ж миті камери спрямувались на зону для виступів, де яскраво спалахнули софіти. І під ритмічну музику, з різних боків, вийшли близнючки Ліза та Юля. Слідом за ними, відпрацьовуючи свої танцювальні партії, з’явилися ми з Мариною. А потім, зайнявши позиції, всі четверо зробили добре відточені рухи, звільняючи центр, аби глядачі побачили Настю, яка зробила кілька впевнених кроків вперед в ролі головної прикраси команди.

Ну а потім ми, міцно стискаючи мікрофони, заспівали вступний приспів:

— Любий-любий,

Моє серденько горить!

Любий-любий,

Моє серденько не спить!

— Ми з тобою будем разом, — завела Юля.

— Я з тобою буду! — підхопила Ліза.

— Хай це буде нашим гаслом, — проспівала Марина.

— Тебе не забуду! — ефектно вивела Настя, завершуючи приспів.

Далі почався програш, на якому ми, граючи на камери, ефектно танцювали, демонструючи все, чому навчила хореографічна муштра Петра. І нікому з нас не було зараз дозволено схибити. Особливо мені. Не зважаючи на те, що зараз було максимально паскудно: через всі мої проблеми, через низьку популярність, через фальшиві стосунки з Гнатом, через шантаж… і через те, що цю нову пісню я ненавиділа найбільше в нашому репертуарі, бо вона змушувала мене почуватись максимально неповноцінною.

Як не дивно, мені єдиній — як найнепопулярнішій учасниці гурту — в ній не прописали жодної сольної партії. По суті, я почувалася просто бек-вокалісткою на підтанцьовці, бо максимум, що мені тут випадав, це по рядку в дуеті з Юлею та Лізою на першому та другому куплетах, а також оці рядки в приспіві — «Любий-любий», — які ми співали всі разом. Решта ж…

Решту пісні прекрасно обходились без моєї участі!

За кілька хвилин до того, як вийти з гримерки, я отримала від мами повідомлення в месенджері. Про те, що вони зараз всі дивитимуться «Шоу Сергія Рудченка», і дуже-дуже мною пишаються.

Тож тепер, стрибаючи тут в ролі «десятого лебедя в третьому ряду», я ще більше хотіла провалитися крізь землю.

Цікаво, а як вони мною «пишатимуться» після того, як завтра вся країна почне обговорювати мій давній нюдс та скріни переписки з колишнім? Як вони мною «пишатимуться», коли через це мене виженуть з гурту, навіть не дочікуючись завершення експерименту з Гнатом?

До речі, навіть дивно, що мама нічого не питала про ті чутки щодо наших з Гнатом «стосунків». Невже досі не чула? Втім, не дивно — сама вона не дуже сидить в соцмережах, а моя сестра, хоч там і зависає, новинами життя поп-зірок точно не цікавиться і зовсім на інші пабліки підписана.

Проте сильно легше мені від цього не ставало.

Коли пісня закінчилась динамічними акордами, а ми, завершивши танець, зайняли свої фінальні позиції, глядацька зала вибухнула оплесками. Кілька секунд ми так і простояли нерухомо, дозволяючи всім зробити побільше фото для соцмереж та новинних сайтів. А потім красивим кроком покинули зону для виступів та пройшли до гостьових диванчиків, на які бадьоро вмостилися.