Розділ 1. Без варіантів

— ­Це ви жартуєте? — я напружено видихнула, подумки порахувавши до десяти.

— Жодних жартів, Віко. Або ти погоджуєшся, або ми розриваємо з тобою контракт та шукаємо замість тебе нову учасницю гурту, — суворо проговорив безсердечний монстр, а по сумісництву мій продюсер, славнозвісний Андрій Садченко. І від цих слів у мене засмоктало під ложечкою.

Дідько-дідько-дідько! Ну чому все це відбувається саме зі мною?

А ж лише два роки тому я стрибала від радості, коли дізналась, що цей важливий дядько, серед сотень претенденток, відібрав саме мене до складу нового проєкту! За ці два роки гурт «Червона паніка» став найвідомішим дівчачим поп-гуртом країни, а п’ятірка його учасниць, серед яких і я, були до біса популярні.

От тільки тепер я ризикувала перестати належати до цієї команди мрії через те, що моя популярність сильно впала. Гадки не маю чому, але з усіх учасниць «Червоної паніки» я найменше цікавила фанатів, журналістів та блогерів. Мерч зі мною продавався найгірше. Окремо від інших дівчат на різні шоу та інтерв’ю мене запрошували найменше. А про сольні пісні за таких обставин то й поготів не могло бути навіть мови.

Врешті сьогодні все дійшло до того, що мене поставили перед фактом: або я погоджуюсь на нечуваний план, аби підняти інтерес до моєї персони… або можу одразу збирати речі.

Що ж це був за план?

Та ніякий це не план, а справжня КАТАСТРОФА! І звали цю катастрофу «Гнат Шум». Коли чесно, то я була б рада навіть ніколи не знати цього нахабного, нестерпного, самовдоволеного індика з гурту «Голос вітру» — найпопулярнішого в країні бойз-бенду, який був іншим топовим проектом Садченка. Та на жаль, нам з Гнатом доводилося кілька разів перетинатись по роботі, і цих зустрічей мені вистачило, аби зненавидіти того паразита всіма фібрами душі.

Проте за злою іронією долі, саме цей паразит міг стати для мене останнім порятунком від вильоту з гурту. Бо «геніальним планом» підвищення моєї популярності був удаваний роман з Гнатом, який ми, згідно задуму Садченка, мали почати зображати на публіку!

Я була у відчаї. Матінко рідна, я була в найчистішому відчаї, який тільки можна уявити. Все життя я поклала на те, аби стати професійною співачкою та потрапити під крильце великого лейблу. З дитинства займалася вокалом і танцями, закінчила модельні курси, стежила за фігурою, доглядала за своєю зовнішністю. І звісно не вилазила з різноманітних конкурсів, кастингів та яких завгодно заходів, де мене могли б помітити. Тож той успіх, якого досягла, дався мені не тому, що «пощастило», і не «легко», а буквально з потом і кров’ю. Та зараз я могла все втратити і знову залишитися ні з чим. Можливо навіть назавжди, бо навряд хто знову візьме в роботу співачку, яка вилетіла з гурту, бо «стала нікому не цікавою». Для мрії мого життя це буде кінець.

Якщо тільки не погоджуся вдавати, ніби зустрічаюся з хлопцем, який бісить мене найбільше з усіх живих істот в цьому всесвіті!

Божечки, за що?

— То що скажеш? — наполегливо проговорив Садченко, свердлячи мене своїм важким поглядом. — Ні, кількох днів на роздуми ми тобі не даємо. Відповідь треба дати зараз. Або ти погоджуєшся, і наші піарники починають працювати над розкруткою ваших «стосунків», або завтра ти постиш написану нашими ССМниками офіційну заяву про те, що покидаєш «Червону паніку», аби вирушити на пошуки себе.

— Гаразд, — тихо пискнула я, сама не вірячи, що кажу це.

— От і добре, — напружено видихнув продюсер, переставши нарешті нависати наді мною, наче чорна скеля. — Для початку вас повинні кілька разів «помітити разом». Фотографії чого, звісно ж, наші піарники «зіллють в мережу», навіть якщо насправді ніхто з ваших фанатів їх не запостить. Якщо реакція на те, що ви можете зустрічатись, виявиться позитивною, ми продовжуватимемо. Трохи пізніше «хтось сфотографує та викладе в твіттер» фото, на якому ви триматиметесь за руки, і так далі. Звісно, як раптом фанатів розізлять чутки про те, що між вами нібито щось є — ви обоє одразу дасте офіційні заяви, що це безглузді чутки, і насправді ви просто приятелюєте. Тоді план відміняється… і якщо на той час піарникам не спаде на думку інший ефективний спосіб підняти твою популярність, то ми з тобою після цього й попрощаємось.

Отже, навіть погодившись на ЦЕ, я все одно можу вилетіти, якщо агресивним фанам не сподобається «новий пейрінг». Клас!

— І скільки все це триватиме? — з острахом запитала я.

— Якщо ідея залетить, то плюс-мінус рік. Можливо більше, якщо позитивна динаміка триватиме довше. Ну а потім для вам підготують пости для соцмереж, де ви оголосите, що розійшлися, але залишаєтеся в гарних відносинах. Що буде з тобою далі — залежатиме від результатів та подальшої динаміки твоїх рейтингів. Але знай, я не хочу тебе виганяти. Мене влаштовує твоя робота, знайти дівчину відповідного рівня та просувати її як нову учасницю команди також чимало коштуватиме, а гарантій того, що вона зайде краще за тебе, немає. Тож перш ніж іти на все це, я, все ж, хочу спробувати якось реанімувати тебе. Сподіватимусь, що ти мене не розчаруєш.

— Зроблю все, що в моїх силах, — натягнуто, буквально професійно посміхнулась я. І коли зрозуміла, що зі мною на сьогодні закінчили — пішла додому. Конче потребуючи ромашкового чаю та теплого пледика.

Завдяки своїй роботі в успішному гурті я могла дозволити собі трикімнатну квартиру хай поки не в центрі, але в хорошому районі недалеко біля нього. І мені ця квартира страшенно подобалась — там навіть була кімната, обладнана для репетицій вокалу і танців! Втрачати все це дуже сильно не хотілося. Та якщо мене виженуть з гурту, я не зможу довиплачувати за неї кредит, і привіт, коробка під мостом! Або ще гірше — квартира батьків, де мені знову доведеться жити в одній кімнаті з противною молодшою сестрою, яка любить реп і ненавидить мене. Разом з моїм гуртом.