В РЕЖИМІ ОЧІКУВАННЯ… ВОНА.

Частина перша.

 Коли двоє людей розділені простором,

їхні серця починають битися в унісон з пам’яттю.

 Сьогодні у Олега невдалий ранок. Його кохана знову створила конфлікт. Ніби й дрібниця, але щупальця вхопилися за краєчок свідомості і не відпускають. Олеся стала для нього тим головним, чим він ніколи і ні з ким не поділиться! Закохався з першого погляду і готовий на все, лишень був би спокій і затишок у їхньому домі. Він бачить такі ж кроки назустріч з боку коханої! Але інколи вона…

    Олег працює у цьому кафе уже понад чотири роки. Спочатку сам собі дивувався з того, як потрапив сюди через випадковість і чому не залишив до цього часу? Якби не Олеся! Це вона його сюди привела, це вона з часом його вмовила вкласти  сюди кошти. І йому сподобалось. І у них вийшло!

  Але є одне «але»… Попередні навички , набуті за фахом, не дають йому спокою. Тому він любить уважно спостерігати за своїми відвідувачами. Інколи це його надихає творити.

  От і сьогодні…

  До зали повільно і впевнено заходить Вона. Її хода безшумна і якась ніби аристократична. Вона впевненими рухами знімає свій легенький плащ і кладе його на бильце стільця. Рухи чіткі і витончені. Олег із захопленням спостерігає за нею кожного разу.

  Вона - красива елегантна жінка десь років так за п’ятдесят. Завжди з охайною зачіскою, усміхнена. Зразу кидається у вічі, що жінка гарно за собою доглядає, хоч  її обличчя і не виказує надмірної кількості макіяжу. І очі… Вони завжди привітні, теплі, усміхнені.

  Олегу подобалося її зустрічати і проводжати до одного і того ж столика кожного разу. Він навіть уже підсвідомо приблизно в тій порі, що Вона мала прийти, нікого туди не садив. А  жінка приходила завше майже в одну і ту ж годину. Навіть ця пунктуальність починала подобатися Олегу. Чомусь , дивлячись на неї, він уявляв її оселю. Там , мабуть, було усе також конкретно на своїх місцях, охайно і бездоганно. Декому повчитись…

- Вітаю Вас, пані! Ваше місце вільне і чекає на Вас. Що замовите?

- Добридень Вам, Олеже. Дякую. Мені як завше!, - вона вже не читає напис на його бейджику, бо також звернула увагу на цього дбайливого молодого чоловіка.

  Зазвичай вона замовляла спочатку воду, а потім і каву. Вона любила їхні тістечка і відверто висловлювала своє задоволення і схвалення людині, що їх готувала. Це було так просто і зворушливо, що Олег не тільки з задоволенням вникав у зміст сказаного нею, він захоплювався милозвучністю голосу та всіма відтінками його інтонації.

  Це була жінка, з якою йому було б цікаво поспілкуватися, за якою було цікаво спостерігати! Але він ніколи не наважувався з нею ближче познайомитися. А йому було цікаво, ким і де вона працює? Адже кожного разу з нею або планшет, або ноутбук. Він помітив, що вона не в соцмережах. Вона щось пише. Можливо, Вона викладач, або науковий працівник, або журналістка, або просто письменниця.  

  Сьогодні Вона була якась особлива. Завжди елегантно, але без виклику, одягнена, сьогодні Вона була святкова. У руках тримала декілька гілочок конвалій. Можливо, якась подія?