Від серця

Осіннє побачення

Пора осіння знов прийшла,

Дощі та хмарність принесла.

Листок на лаву впав червоний.

Букет із листя кольоровий

Тримаю я, що назбирала,

Поки на нього тут чекала.

Він обіцяв прийти раніше,

І не годиною пізніше.

А по дахах краплинки скачуть –

Це плаче дощ, та я не плачу,

Бо каже осінь незрадлива:

«Він вже іде до тебе, мила!

Та обмина калюж бруд мій

Букет збирає він вже свій.

Листки яскраві підбирає,

Хоч дощ мій сильно заважає».

Повірю осінь я тобі –

Ти не навчилася брехні.

Йому ж запізнення пробачу,

Бо він іде, його вже бачу…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше