Пора осіння знов прийшла,
Дощі та хмарність принесла.
Листок на лаву впав червоний.
Букет із листя кольоровий
Тримаю я, що назбирала,
Поки на нього тут чекала.
Він обіцяв прийти раніше,
І не годиною пізніше.
А по дахах краплинки скачуть –
Це плаче дощ, та я не плачу,
Бо каже осінь незрадлива:
«Він вже іде до тебе, мила!
Та обмина калюж бруд мій
Букет збирає він вже свій.
Листки яскраві підбирає,
Хоч дощ мій сильно заважає».
Повірю осінь я тобі –
Ти не навчилася брехні.
Йому ж запізнення пробачу,
Бо він іде, його вже бачу…
Відредаговано: 24.11.2025