Розділ 20

- Ти що тут робиш, негідник! – Барвінському прилетів бравий стусан в бік, і він навіть не зрозумів за що.  В ліжку його били вперше.

- А? – відкрив одне око, з жалем відчуваючи як з-під долоні тікає чиєсь тепле і явно не одягнуте тіло.

- Ах ти ж збоченець! Ах ти ж скотина! – по чоловіку полетіло подушкою.

- Тпрру, - він скотився з іншого боку ліжка, споглядаючи живописну картину актриси з подушкою в руках, занесеною над головою.

Волосся розпатлане, наче там ворони гніздо вили. Цицьки весело стирчать в різні боки.

- Так і стій, - хижо усміхнувся дівчині Олег.

І навіть напівтемряві помітив як стрімко дівчина червоніє та з писком прикриває цицьки подушкою.

- Ти значить скористався тим, що я сплю і того мене? – з подушкою в обіймах Ліна була схожа на пихкаючого їжака, а не на грізного воїна.

- «Того»  це що? – Барвінський не стримався і удав дурня.

Актриса так смішно сердилась і дратувалась, що він не міг себе стримувати. Хоч і дивувався, що умудрився заснути поруч з нею. Мабуть в знаки дався напружений день і не менш складна безсонна ніч перед цим.

- Ооо не вдавай з себе телепня! Ти знаєш про що я.

- Не знаю, - він похитав головою, і знову усміхнувся.

- Ти зі мною.., - горло стиснули лещата і Галинка зрозуміла, що не може вимовити цього слова.

- Ну ж бо сміливіше, - Олег відверто знущався. – Ти хочеш сказати, що у нас був...?

- Так був?

- Я хочу почути від тебе це слово!

- У нас був …секс? – на останньому слові дівчина вткнула обличчя в подушку, і Олег його майже не розібрав. Бачив тільки палаючі червоним кольором вуха актриси.

- Ні! Я втомився і задрімав біля тебе,  – заспокоїв дівчину. І підійшов ближче, обходячи ліжко. – Дивовижно, наскільки ти не розбещена.

- Не всім же бути хвойдами.

- Гола цнота, - продовжив чоловік, обходячи Ліну бочком.

- А гола я між іншим тому, що мені нічого одягнути! – докорила йому Галинка.

- Так, я пам’ятаю свої обіцянки, і як розвидниться відразу поїдемо в торговий центр.

Олег відкрив комод і вийняв звідти якусь кофтинку.

– На одягни хоч щось.

Галинка взяла, однією рукою все так само тримаючи своє прикриття.

- Ти відвернешся?

- Формально ти моя дружина, маю право дивитись, - він склав руки на грудях і продовжив бентежити Ліну. – Після пережитого ввечері маю я отримати хоч якусь компенсацію.

- Чеши до своїх коханок за компенсаціями, - Галинка кинула кофтинку на ліжко, і запримітивши халат закуталась у нього.

- Я втратив до них інтерес, - Барвінський злегка знизав плечима. – Так би мовити захотілось сімейного затишку і тепла.

- Так я і повірила, - Галя знову сіла на ліжко. В животі красномовну буркнуло, натякаючи що такими темпами можна наблизитись фігурою до власниці кімнати в якій дівчина живе. – Котра година? – запитала в Олега навіть не намагаючись згадати куди поділа свій телефон.

- Не знаю, - Барвінський зрозумів, що розвага скінчилась. – Але гадаю зараз глибока ніч. Я за краще піду в свою кімнату, якщо ти хочеш мене звісно спекатись.

- О, це було б прекрасно, не звикла прокидатись поруч з чоловіком, дивись,  якби наступного разу не пошпурила в тебе чимось важчим подушки, - коли перший сором минувся залишилась ніяковість. Від того, що в першу мить, ще крізь сон Галинці сподобалось тепло чоловічої долоні на своєму животі. Це було так приємно, як і відчуття чийогось сопіння над вухом. Затишно, як в дитинстві.

Дівчина підскочила з свого місця.

- Я знаю дорогу, не треба проводити, - хмикнув Барвінський.

- Я взагалі то на кухню, - спустила його з небес на землю Галя.

- Ти будеш їсти вночі? – в чоловіка брови полізли на лоб.

- Саме так!

- Але це шкодить фігурі!

- А спати голодній – шкодить гарному сну.

В коридор вони вийшли одночасно.

Галинка ввійшла на кухню, з незадоволенням відмітивши, що її так званий чоловік іде за нею. Слідкувати зібрався блондинчик, щоб вона його не об’їла? Чи теж вирішив перекусити?

На кухні панувала ідеальна чистота. Ніщо не нагадувало про вранішню пригоду з пельменями. Фрекен-Бок здається вилизала кожен куточок приміщення.

В холодильнику стояла купа всіляких судочків. Галинка відкрила один наугад, в ньому виявились вже холодні відбивні. Не найгірша знахідка, вирішила дівчина, і вгризлась в м'ясо зубами.

Барвінський в останнє їв вночі в далекому студентстві, коли повертався з вечірок. В дорослому житті він дотримувався режиму, рекомендованому фітнес тренером. В подальшому харчуватися правильно і за розкладом ввійшло у звичку.

Але Ліна з таким апетитом жувала, що чоловік відчув і сам сильний голод.

- Дай і мені, - він потягнувся до судочка з ресторанним шніцелем. – Десь тут має бути салат. Здається грецький.

- Мама готувала грецький салат, - озвалась з набитим ротом Галинка. – Як на мене то взагалі не зрозуміло чого його так назвали. Напхати до помідорів оливок і вважати що це вже Греція?

- А що по твоєму Греція? – Барвінський нарешті знайшов потрібний лоток, і виставив його на стіл поруч з шніцелями. Дістав дві виделки і простягнув одну Ліні.

- Греція це - мусака, - із знанням справи сказала дівчина і виловила з салату шматок помідора.

- Бачу в кулінарії ти сильніша, ніж я думав.

- Мама виписувала багато журналів з рецептами, - пояснила Галинка. Вона спостерігала як Барвінський вкидає до рота оливку, неочікувано цей його жест відізвався тремтінням в животі.

- Ти скривилась, - по своєму витрактував її жест Олег.

- Як ти їси ті оливки? – сховала за обуренням своє збентеження дівчина.

- З задоволенням. Хочеш спробувати?

- Ні! Я їх терпіти не можу.

- Та ну! То ти не їла справжніх маслин! – чоловік наколов на виделку чергову велику  зелену оливку і простягнув її Ліні. – Скуштуй.

- Не треба, - вона похитала головою, але Олег не прибирав руку.