Розділ 19

Душ був холодним, мабуть, Олег навмисно так зробив, щоб помститися за свої черевики. Принаймні Галинці так здавалось, тому вона почала відбрикуватись від спроб її намочити всю.

- Та хто ж в одязі миється, вийди я сама! – бурчала вона на Барвінського.

- Не вистачало щоб ти прямо тут заснула, - не погоджувався він, розуміючи що його сорочка і штани теж стають мокрими. – Потім переодягнешся!

- Я захворію і умру! Ти того хочеш? – не погоджувалась Галинка. Їй вдалось здерти з себе мокру кофтинку.

Із нещасною спідницею вона розпрощалась ще раніше.

- Нічого тобі не станеться, - запевнив Олег, якому взагалі-то потрібно було не витріщатися на апетитні диньки її грудей.

Мити п’яничку актрису взагалі стало нестерпним зайняттям. Але чоловікові було лячно залишати її саму. А раптом вона зараз  в такому вигляді потрапить на очі Фокіну? Скоріше б тесть вже поїхав по своїх справах. У нього були старі знайомі в столиці, з якими він планував зустрітися.

- Безсердечний! – лаялась Галя, відфиркуючись від струменів води, що потрапили в ніс.

- А будеш знати, як напиватися, - по при прикладені зусилля, загрозливе ниття в спині, розтривоженій різким рухами, Олег відчував певне зухвале задоволення, поливаючи п’яну дівчину водою. Він вже додав теплої води, щоб їй не було так холодно. І маленькі пухирці мурашок поволі зникали з її шкіри.

- Я не навмисно, - виправдовувалась Галинка. – Ті коктейлі на смак взагалі як компот були, звідки я знала, що там горілка?

- Що ти ще не знаєш? – щоб відволікти її від спроб вибратись з широкої ванни запитав Барвінський.

- Та багато чого, - Галинка на мить принишкла.

- Як ти дожила до такого віку тільки? – він зітхнув і вимкнув воду.

- Нормально дожила, з мамкою і папкою, - без теплої води тіло знову вкрилось мурахами. І Галя вдячно потягнулась до пухнастого халата. – Можна подумати ти знаєш все.

- Ой, та вже більше твого.

- Та ти що, зазнайка, - дівчина замоталась в халат і блаженно зітхнула.

Хміль відступав, а от голод навпаки, накочував і накочував. Доводилось вирішувати, чого хочеться дужче – спати чи їсти.

- Ходімо хутко в кімнату, поки твій так званий тато тебе не помітив.

- Та я вже норм, - запевнила Галинка, яка впевнилась, що їсти їй хотілось дужче ніж спати. – Зараз бутик наверну, і взагалі огірочком буду.

- Не придумай їсти! Бо знову знудить, - Олег вштовхнув актрису в кімнату Єви.

- Та ти що! Всі знають, що треба їсти коли п’яний, - обурилась Галя. – А  я не така вже і п’яна. І їсти хочеться, знаєш як.

- Знаю, - погодився Барвінський. – Ти сьогодні за день взагалі щось їла?

- Тістечко.

- Отож. Давай так, - чоловік розумів, що дівчина все одно попреться на кухню  і шукав компроміс. -  Зараз Фокін поїде, і я тебе погукаю, гаразд? Одягнись поки в щось нормальне.

- Це вже інша мова, - зраділа Галинка.

І попленталась до шафи. Але знайти там щось підходяще виявилось не легко. Треба було якусь футболку та штани. А не ті тісні різнокольорові речі, що носила Євангеліна.

- Поїдемо на шопінг, поїдемо за шопінг, - бурчала дівчина собі під носа, викидаючи з шафи акуратно складені речі. – Тільки обіцяє, жлобіна.  І в чім мені накажете ходити по хаті? Де той зручний халатик, який  я покинула на ліжку зранку?

Вона повернулась до ліжка, але там було порожньо.

- У, Фрекен Бок з довжелезним шнобаком! Це вона тут нишпорить! – продовжувала ображено балакати сама з собою дівчина.

Відчуття мокрої білизни було нестерпним. Тож не довго думаючи Галинка зняла з себе мокрий бюстгальтер, дістала з своєї торби чергові труси в квіточку. І присіла на край ліжка. В голові злегка паморочилось. Точно від голоду! Ох і потрапила ж вона, самі нічого не їдять так і навколишніх голодом заморити хочуть.

Так роздумуючи, Галинка прилягла на ліжко. От хвильку відпочине і продовжить вишукувати з тієї купи дрантя якусь пристойну одежину.

Фокін поїхав швидко. Олег саме встиг стягнути мокрий одяг, і переодягнутися в сухе. Сьогодні був надзвичайно складний день. Спочатку тесть інспектував будівництво, ставив купу всіляких питань, так що Олег почував себе як в’юн на сковорідці.

Потім всі ці пригоди з Ліною, що умудрилась набратись з якоюсь і подружок Єви. Де вона її тільки зустріла? Вершиною неприємностей стали настирливі дзвінки від Інни. Та чомусь вирішила, що після вчорашнього Олег обов’язково захоче продовження.

Почекавши кілька хвилин, поки за автівкою тестя зачиняться автоматичні ворота, Олег набрав номер Ліни. Він чесно планував її погодувати. Дівчина не брала телефон.

- От що за нестерпна людина? – бурмотів чоловік, йдучи коридором в кімнату дружини.

Ліна спала. В кімнаті панував невеличкий безлад, всюди розкидані брендовані речі, а на самій Галі окрім трусів нічого не було. Лежала, безсоромно і беззахисно розкинувши руки в сторони. Сплутане вологе волосся розсипалось по пухнастому покривалу, обличчя завжди якесь підозріло напружене зараз розслабилось.

Олег задивився на дівчину. Вона здавалась такою юною, майже дитиною, так схожою на його Єву, і водночас абсолютно іншою.

«Не знала що в «космополітен» додають алкоголь», - майнула в чоловіка думка. Він усміхнувся.

Дивитись нижче – на груди, що тирчали в гору рожевими сосками Олегу навіть не хотілось. Він почував себе ніяково, і водночас не міг змусити себе піти з кімнати.

Сів на ліжко поруч з Ліною, прибрав світле пасмо з її щоки. Пальці на диво ще пам’ятали яка ї шкіра на дотик. Тоді, коли тримав дівчину у ванній Олег над цим не замислювався. А от зараз знову накотили недоречні думки.

Про Єву, про все своє життя. А чи правильно він взагалі рухався? Чи так він живе, як йому б хотілось насправді? Адже коли він робив пропозицію Євангеліні він не дуже і замислювався про її статки. Він просто хотів бути поруч з цією неймовірною і шаленою дівчиною. Він обожнював її задор і драйв.