Розділ 17

Подруга Єви дуже добре знала куди їхати. І впевнено назвала водію кафе. Очевидно вони з Євангеліною там часто засідали. Для Галинки ж все було новим і дивним. Спочатку вона переживала, що скаже щось не те, і її розсекретять.

Але подружка виявилась така балаклива, що нічого їй особливо відповідати не довелось.

- Я розлучилась з Сергієм! – сівши в авто заявила Галинці нова знайома.

- Це з тим, що.., - Галя вдала що намагається пригадати хлопця.

- Дрімс Майстер, ага. Пха, Серджіо Дрімс Майстер, - дівчина захихотіла, а Галинка нічого не зрозуміла. – Придумає прям таке. Музика у нього так собі я скажу, далеко не дрімс…

- І що у вас сталось?

- Зараз розкажу. Ти  в шоці будеш! Це просто треш!

Авто припаркувалось перед якимось кафе, і подружка Єви спритно потягнула Галинку в середину.

Там пахло дивно димом і солодощами, світло було приглушене, невеличкі столики оточували м’які широкі дивани.

- Уф! – подруга впала на смугасте крісло,  і махнула офіціанту. – Два «космополітена» і тандж на твій смак, - не зазираючи в меню сказала хлопцю.

Галинка роздивлялась офіціанта і бармена в обидва ока. Вони виглядали так наче зійшли з глянцевої обкладинки якогось журналу. Голені скроні, стильно вкладене волосся, розлога борода в одного, і татуювання на руках і шиї та підкачані торси в обох. До бісу було дивно. Що два брутальних мужика подають напої в якомусь барі.

Тим часом бармен їй підморгнув, запримітивши увагу до своєї персони.

- Ти глянь, Френкі з тобою фліртує,- хіхікнула брюнетка.  – Вже забув як ледь не отримав на горіхи від Козлова.

- Ага, - Галинка кивнула, знову вдаючи що розуміє про що ситуація, і змусила себе відвести погляд від хлопця, який спритно підкидав вгору блискучий шейкер. – Позер. Я між іншим заміжня жінка.

- Ахах, пожартувала,  - брюнетка щиро розсміялась.

На столик виставили пузатий кальян, і офіціант почав його розкурювати. Для Галинки це дійство було чимось новим і цікавим. Кальян вона в житті не курила. І навіть не бачила як курить хтось інший, хіба що по телевізору.

Повітря навколо наповнилось ароматним сизим димом. Мундштук хлопець протягнув брюнетці, та неквапливо глибоко потягнула дим на себе, булькнувши рідиною. І випустила до стелі цівку густого диму.

- Ти щось сьогодні мовчазна, - запримітивши Галинкин зацікавлений на кальяні погляд зауважила подружка.

- Я чекаю твоєї розповіді, - викрутилась дівчина.

- Ой, той Серджіо виявився справжнім козлом! – брюнетка завелась. – Уявляєш, ми їмо піцу, і раптом він мені заявляє «Злато, хочу щоб ти теж спекла таку!». Щоб я йому щось спекла! Жесть просто. Я йому кажу, що я не якась там кухарка, я жінка. А він замість того щоб замовкнути і зрозуміти мій посил, заявив що місце жінки саме на кухні.

- Та ти що! – Галя вчасно вставила фразочку.

Більшого від неї не вимагалось. Колишній хлопець Злати виявився патріархальним козлом, спермобанком, сексистом і тому подібним.

- Я йому сказала, що нікому не дозволю себе харрасити! І нехай свої середньовічні замашки засуне собі в свою поголену дупу! – емоційно розповідала брюнетка.

Не забуваючи при тім сьорбати червоний коктейль з свого келиха.

Галинка наслідувала її прикладу. Тим більш, що напій здавався не надто міцним. Кисло-солодкий, він чудово втамовував спрагу, що залишалась в роті після вдихання ароматного диму.

За одним коктейлем прийшов інший. Під який Галинка несподівано для себе самої почала активніше лаяти чоловіків. О так. Власний досвід їй дозволяв долучитися до цього маніфесту фемінізму за столиком кальянної.

- Чому вони мають домінувати, а? Їх ера давно минула! Чоловіки вони як динозаври, як мамонти! – обурювалась Злата.

- Думають, що мають право вирішувати за нас, -  кивала Галя. – Це несправедливо.

- Ще й як! Вони вважають, що якщо у них яйця, то все, вони автоматично в усьому головні, - брюнетка говорила так голосно, що бармен за її спиною ледь стримував іронічну посмішку.

А от Галинку це все чіпляло за живе. Вона ще не зустрічала жінку, яка так вміло і так точно передавала б її сласні почуття до залишеного в селі зрадника, за збігом обставин теж Сергія.

Третій коктейль плавно додався до нового кальяну. В голові приємно шуміло, жіноча солідарність і спільна образа створювали фантастичне відчуття єднання.

Заважало гармонії тільки страшенне бажання відвідати жіночу кімнату.

Галинка звелась на ноги, і раптом усвідомила що стіни навколо злегка пливуть. В вухах шуміло з утроєною силою. Підбори на чобітках додавали ході невпевненості. Дівчина вмилась у вбиральні, але легше не ставало.

З зусиллям вона повернулась до свого столику. Злати там не було. Подружка сиділа біля бармена, і щось щебетала до того. Він наливав брюнетці черговий коктейль.

Галинці стало так самотньо. З’явилась подружка і зникла. Щойно розповідала про те, які чоловіки ниці створіння, а вже за мить усміхалась і щось мурмотіла красивому хлопцю. Набіг сум. Все навколо чуже – бар, одяг, місто. І головне – як повернутися додому Галя теж не знає. Чи чекає її ще водій? Чи поїхав? Куди вона записала адресу свого нового житла? Як викликати таксі? Та і гаманець дівчина з собою не узяла, адже не збиралась гуляти містом зранку.

Подивившись знову на Злату, яка геть вже забула про Галю, дівчина вирішила зробити єдину можливу в цій ситуації річ. Дістала телефон,  і набрала номер Барвінського.

Гудки йшли довго, з’явилось навіть образливе відчуття, що Олег не візьме слухавки. Але нарешті той відповів, поривчасто і не дуже задоволено:

- Так!

- Забери мене звідси, я заблукала, - жалібно озвалась до нього Галя, навіть не приховуючи ні свій сум, ні радість від того, що почула його голос.

- Де ти? – голос у Барвінського став просто крижаним.

- Е… якийсь бар… «Мінт» чи «Мінтай», - Галинка озирнулась вишукуючи де-небудь назву, бо точної не запам’ятала.