Розділ 14

- Вірочко, ми зараз швиденько закінчимо із сніданком, і приберете, - подарував хатній робітниці одну з своїх солодких посмішок Олег. Губи Віри Андріївни ледь здригнулись у відповідь, все таки до молодого хазяїна вона відчувала майже материнську любов.

А от актрисульку приблудну не забула нагородити холодним, як крига поглядом. Але Галя так захоплено уплітала пельмені, що навіть не зрозуміла, що її намагаються вбити очима.

 - Дуже смачно, доню, - Фокін по двинув від себе тарілку. – Думаю ланч доведеться пропустити, після такого сніданку.

- Якби не на роботу, як на обід щось би ще приготувала, - відповіла йому Галя.

- Пообідаємо десь біля офісу, - Олег теж закінчив снідати.  – Якщо зголодніємо, звісно.

На диво те що виглядало  як вареники, на смак видалось доволі непоганим. І несподівано уся насипана порція вмістилась  в Барвінському. Давно він так браво не наїдався вдома.

- А зараз ми швиденько переодягнемось, - Олег підхопив Галю за лікоть і потягнув за собою. Схилився до самого вуха дівчини: - Фокін задоволений. Але не розслабляйся!

Галя фиркнула і спробувала звільнитися від його пальців. Вони були вже в коридорі, і потреби вдавати сімейну пару не було. Тож висмикнувши свою руку дівчина дременула в свою кімнату.

Стала перед шафою, і задумалась. Що такі жінки як Єва носять на роботу? Добре чоловікам – в будь-якому випадку одягай собі костюм і виглядай як з обкладинки журналу.

А тут суцільний стрес. Купа різнокольорового лахміття. Блискітки, паєтки, шовк і мереживо. У кіно завжди показували офісних робітниць в ділових костюмах. Тож дівчина з певними зусиллями втиснула і себе в спідницю та піджак. На вулиці дубарь, як  в такому ходити?

- Допомогти? – як  і очікувано Олег з’явився досить швидко, справді одягнутий в синій костюм, який сидів на ньому просто прекрасно. В руках вертів продовгуватий мундштук з засунутим туди стіком, потягував звідти, випускаючи ледь відчутний на запах дим.

- Допоможи,  - здалась Галинка.

Барвінський пройшов в кімнату, подвинув дівчину від шафи:

- Спідницю можеш залишити. А от замість блузки, думаю краще одягнути джемпер.

- Тут колгот немає, - зізналась Галинка.

- Зараз знайдемо, - чоловік і сам не дуже добре знав де і що в його дружини.

Він був останнім часом не частим гостем в її кімнаті. З Євою у них стосунки були дуже прохолодними. Вони радше терпіли одне одного.

Олег – заради бізнесу. А навіщо його терпіла Євангеліна і зовсім не зрозуміло. Мабуть, не хотіла повертатись до батька в Вашингтон, під його неухильний контроль.

Чоловік відкривав одну за іншою шухлядки комоду, байдуже оглядаючи її білизну і жіночі штучки. Нарешті знайшов упаковку панчіх і простягнув їх Ліні.

На малюнку були зображені жіночі ноги, затягнуті мереживною гумкою. Барвінський спіймав себе на думі, що йому цікаво, як будуть виглядати ноги Ліни без спідниці, в одних панчохах.

Труснув головою, і вийшов з кімнати геть. Дістав черговий стік для айкоса, намагаючись нікотином витіснити з голови неправильні, дикі думки. Невже він все ще кохає свою дружину? Кохає так, що один натяк на те, що вона могла б бути нормальною, знову затьмарює йому голову?

Марні надії. Що було – того вже не можливо повернути. І їх стосунки з Євою зайшли в такий глухий кут, що жоден психотерапевт їх вже звідти не виведе.

Колись, як тільки вони познайомились вони і справді були закохані. Але потім він почав сумніватися  в тому, а чи взагалі були між ними якісь почуття? Чи тільки одна глуха неприязнь і роздратування? Єва часто закидала Барвінському, що він одружився на ній з розрахунку. Барвінський – ТОП-менджер на фірмі Фокіна, що приїхав на стажування в штати, на думку Євангеліни умисно її звабив і задурив бідоласі голову.

Якщо бути відвертим, то це було частково правдою. На той момент Олегу здавалось, що Єва – ідеальна партія. З гарною освітою, з правильної заможної родини, вродлива і запальна. Нажаль її характер швидко почав більше псувати нерви, ніж доставляти радість.

Єва відразу заявила, що до тридцяти років не планує дітей. Що працювати не її справа, і всім має займатись чоловік. І Барвінський чесно кілька років працював  і розвивав бізнес Фокіна, паралельно працюючи над тим, щоб фірма, як залишилась йому у спадок від матері не пішла на дно.

Його мама займалась ремонтами і дизайном. Фокін – будівництвом нерухомості.

Зараз обидва бізнеси на порозі злиття. Олег по праву заслуговує на левову частку того, що залишив Фокін в Україні. Бо збільшив статутний капітал ввіреної фірми в двічі.

- Я готова, - на порозі своєї кімнати з’явилась актриса. Волосся зібране в хвіст. Стегна міцно затиснуті фіолетовою спідницею. Ноги – босі.

- Ти підібрала взуття? – поцікавився Олег.

- А де? – Галинка трішки розгубилась. В її житті на одну осінь була одна пара взуття, особливо не попідбираєш.

- Ходімо, - Барвінський мусив повернутись в спальню,  і показав дівчині ще одну шафу набиту черевиками, чобітками, ботинками, кросівками.

Галя зітхнула. Так до обіду не визбираєшся. То одне, то інше. Дістала перші ліпші чоботи. Спробувала застебнути. Виходило погано. Чи замок заїв, чи литки товстіші.

- Давай сюди, - у Олега теж закінчувалось терпіння.

Згадалось, що Єва збиралась на годину довше, і саме тому до офісу вони добирались порізно.

Чоловік присів на підлогу, і поправив високі халявки чобіт, узявся за замочок. Несвідомо погладив затягнуту в капрон ногу, перш ніж потягнути собачку замка до гори.

Галя сіпнулась від дотику, знову засопіла як їжак. По тілу пройшла гаряча хвиля, як від легкого удару струму. Там де пальці Барвінського торкались ноги - лоскотало. А Олег ніби навмисно не поспішав її взувати, тягнув замок повільно, ведучи перед ним вгору пальцем по панчосі.

А панчоха, щоб їй пусто було, то взагалі незручна річ. І так страшно, що зараз сповзе на підлогу. Так ще і не перешкоджає гостро відчувати тепло чоловічих рук. Ніби торкається оголеної шкіри. В животі стає гаряче від цих доторків. Галя важко зітхнула, коли один чобіток застебнувся. І приготувалась до чергової муки з іншою ногою.