Розділ 13

Зухвалість Галинку розсердила. Що він про себе думає? Стоїть, трясе своїм достоїнством, він що вважає, що таким чином справить на дівчину враження?

- Нормальна фізична реакція пісять і какать, - розвертаючись до каструлі пробубніла Галинка. – Але ж пристойні люди не роблять це посеред кухні!

- Тобто  я непристойний? – Олег перехопив дівчину за руку  і смикнув до себе.

Його добряче зачепив той факт, що Ліна відчитує його у власному домі. Так він вийшов в одній білизні, але треба брати до уваги ту обставину, що він так ходити звик, а рано в ранці Єва ніколи не виходила на кухню. І взагалі, він хотів їй каву  в ліжко принести, а вона не оцінила.

В голові на якусь мить змішались обидва образи і дружини  і актриси. Образа на одну, лягла як калька на роздратування до іншої.

- А що ти скажеш на це? – схиляючись до Ліни прошепотів Олег, і мимо волі вдихнув запах її волосся. Апельсини, і ще щось. Карколомне, приємне, домашнє, таке що хотілось втягнути носом глибше, наповнивши легені повністю повітрям. Що Барвінський  і зробив, одночасно затискаючи дівчину стегнами до стільниці.

«Цікаво, на ній такі самі трусики в квіточку?» - подумалось йому, поки він милувався збентеженими, широко розплющеними очима актриси. Було так незвично спостерігати, як вона червоніє. Заливається рум’янцем він шиї до щік.

Треба було визнати, актриса була спокуслива – м’яка, солодка, і дуже здивована такою поведінкою Олега. Відкритий літерою «о» соковитий рот так  і взагалі ніби наполягав на необхідності поцілунку.

Олег перемістив вільну руку Галі на стегно, притягуючи дівчину до себе ближче. Вона засопіла як їжачок, а потім зробила те, що її вчив брат Ярик. Зігнула ногу  в коліні, і не дуже задумуючись про силу, гепнула нахабу кули прийшлось. А прийшлось по найдорожчому.

Олег зігнувся, дух забило, матюкатись немоглося. Хотілось просто придушити паскудницю. Але для того треба було б розігнутися.

- А нічого я не скажу, мене брат вчив - спочатку бий, а потім розмовляй, - розвернулась до каструлі дівчина.

- Ах ти ж, стерво! Вирахую з твого гонорару за моральні страждання, - справившись з відчуттями просипів Олег.

- Вираховуй, жлоб, - фиркнула Галинка. – І це й, без обід, але руки до мене не простягай.

- І як ми по твоєму будемо виглядати: щаслива сімейна пара і «без рук»? – фиркнув Олег, і на зло Ліні знову поліз до неї.

Отримати знову по яйцях не хотілось, але настояти на своєму,  і змусити робити так як він хоче – от цього Барвінському хотілось ще й як. Десь там в середині його свідомості зароджувалось бажання печерного чоловіка покорити жінку. Її опір тільки підливав бензину в кострище його азарту.

Галя завмерла, розмірковуючи що далі. Нарватись на ще один штраф не хотілось, та  й мусила визнати, блондинчик має рацію, але і пересилити себе і цілуватись з ним за просто так теж не хотілось.

Ситуацію врятував Артур Фокін.

- Бавитесь діти? – пролунало від порогу, і дівчина тільки мить роздивлялась повністю одягнутого в костюм трійку чоловіка, а потім вислизнула з рук Олега, і кинулась своєму удаваному батькові на груди.

- Таточку! – в носа вдарив запах парфуму, різкуватий, але відразу зрозуміло що дорогий.

Фокін від такого натиску розгубився, але обняти себе дав. І навіть погладив Лінину спину у відповідь.

- Як добрався? – відірвавши обличчя від тканини піджака запитала дівчина.

Олег важко зітхнув. В присутності тестя і справді відчував себе незручно. Ще і актриса явно перегравала, зображаючи дочірню радість. Єва завжди була стримана до батька. Тож, провал вже поруч. Можна розслабитись і визнати свою поразку.

- Переліт був комфортний, але зміна часових поясів мені вже не та легко дається, - тим часом відповів Артур Макарович.

- Не жалієш ти себе, - похитала головою Ліна, і метушливо підхопила ганчірку, витираючи стіл від борошна. –А я тут сніданок приготувала.

- Ти готуєш? – брови Фокіна злетіли до середини лоба, коли він нарешті помітив безлад на кухні.

Тут Олег порадів, що актриса розвела такий срач. От це якраз було  в дусі Єви.

- Так, - втрутився в розмову Барвінський.  – Останнім часом Євангеліночка захопилась кулінарією.

- Дуже цікаво, - Артур Макарович відступив на крок від «доньки» і ще раз її обдивився. Чомусь всміхнувся, і кивнув своїм думкам. – Але я так розумію, це нормально.

- Ну що ти стоїш! – Ліна відсунула перед Фокіним стілець. – Ой, чекай, я тут борошно, - вона тією ж ганчіркою що витирала стіл почала відтирати з сірого піджака Фокіна борошно.

- Не нервуй так, тобі шкідливо,  - спокійно, але впевнено відсторонив її від себе Артур. – Це дрібничка, вже все гаразд.

- Ну то якщо мій чоловік вдягнеться, я вас годувати буду, - Галя відійшла до каструлі. Перевела нишком подих.

Євин батько її лякав.  І словами своїми, і напруженістю яку вона відчула в коротку мить обіймів. Було незрозуміло, що йому сказати, і як себе вести. Тому вона обрала найпростіший із всіх відомих варіантів.

Дістала тарілки з шафи, і щедро наклала туди ще гарячих пельменів. Поставила одну тарілку перед Фокіним, іншу для Олега, і звісно собі. В животі все так і крутило від голоду. Ці всі нерви відбирали бісову купу енергії. Яку негайно треба було поповнити смачною їжею.

- І що це у нас? – поцікавився Артур Макарович, сідаючи за стіл. Він не пам’ятав, щоб його донька бодай щось колись готувала. Тому на подану страву дивився з певним острахом. Їстівне чи ні?

- Пельмені, - відрапортувала дівчина.

І зазирнула в свою тарілку теж. Рівні сіруваті півмісяці щедро здобрені маслом на думку Галі виглядали дуже навіть апетитно.

Вона дістала сметану, і трішки подумавши – банку домашнього томатного соку. На її особистий смак з томатом пельмені смакували найбільше.

Олег повернувся швидко. Страх залишити актрису на одинці з Фокіним змусив його піднятись в свою кімнату і начепити перші ліпші штани і футболку з космічною швидкістю.