Розділ 12

Залишившись на самоті Галя занесла торбу з харчами на кухню, порадівши що Фрекен-Бок ніде не видно. З жалем викинула розбиту банку огірків, між іншим фірмових з листям дуба і смородини. Хрумких, маленьких, аж солодких.

Покопирсалась в шафках, вивчаючи ввірене їй господарство. Припасів тут було не багато, зате знайшлось вільне місце для решти консервації. Розклавши все на поличках, дівчина вирішила що час і перекусити.

Знайденим пакункам  і лоткам у великому холодильнику вона не дуже раділа. Хто знає коли воно варилось, і чи не отруїшся тим усім. Але готувати щось свіже сил на сьогодні вже не було.

Обмежилась тим, що знайшла помідор, відкрила банку з сальцем, нарізала хліб, і смачно перекусила тим всим.

Втамувавши голод дівчина піднялась до себе в кімнату.

В домі була така тиша, що здавалось він вимер. Блондин кудись знову поїхав, домомучительки не було видно. Втома брала своє.

Дівчина потеревенила з мамою, запевнила ту, що її прийняли на навчання. Що шукатиме підробіток, щоб вислати грошей. Залишилось тільки помитись перед сном.

Але перш ніж кудись йти Галинка ще раз перерахувала свої гроші, в її уяві тисяча доларів мала б виглядати в гривнях як ціла цеглина. Але виявилось що п’ятисотенними купюрами то не дуже і багато. Запросто сховалось на самому дні сумки з одягом.

Витягати власний одяг дівчина завбачливо не стала. Він би до цього дому не пасував. Тому пішла вивчати велику шафу своєї подвійниці. Та швидко розчарувалась – з нічнушок у Єви були тільки тонкі шифонові чи атласні штучки. Які Галі всі як одна були замалі. Нарешті знайшла якийсь широкий білий халат, його і прихопила йдучи  в душ.

Там теж довго і вдумливо вивчала банки з шампунями. Обрала той, що спокусливо пахнув апельсинами. Все як їй мріялось. Набрала повну ванну води, і ледь не заснула там же відмокаючи.

От чого не віднімеш в багатому житті, так це задоволення від водних процедур. У них в селі була баня. Був літній душ, той що грівся від сонця. А от такої розкоші як ванна – не було.

Після теплої ванни сили вистачило лише на те, щоб лежати на простирадлі  і ліниво гортати щось в телефоні. Вивчаючи Єву, але якось так не уважно. Очі злипались.

- Вечеряти будеш? – в кімнату просунула голову Віра Андріївна, але Галинка тільки похитала головою.

Жінка вийшла, мабуть відчувши полегшення. Не треба годувати злидню.  А Галя знову вткнулась в новий телефон. У неї з’явилась ідея, яку треба було негайно перевірити. Так  і заснула в обнімку з новим гаджетом.

Прокинулась Галинка рано. Корови немає,  а звичка вставати з сонцем залишилась. Дивилась на сіре небо за шибкою, і прислухалась до голодного живота. Треба було вставати, і йти на кухню.

І раз вона тут за дружину, то має виконувати свою роботу на відмінно. А що робить добра дружина? Годує чоловіка перед роботою!

Галя швидко спустилась на перший поверх. В домі було все так само тихо. Вона задумалась,  а що власне любе Барвінський на сніданок? От її батько завжди радів як мати встигала приготувати борщ, поки він напував корову і давав свиням. Але чи припаде Олегу борщ до смаку? На перший раз треба було приготувати щось мега смачне. Тим більше у них гість.

А що може бути смачніше пельменів? Галя не уявляла. Тож почала готувати продукти. Нажаль, як не шукала та окрім замерзлого шматка м’яса нічого не знайшла. Це спочатку її засмутило. Але потім вона згадала про супермаркет неподалік.

Повернулась по гроші, переодягнулась, заодно дістала і свою куртку. Ну не Євині  шуби одягати йдучи в магазин за фаршем! І тихо вислизнула з будинку на вулицю. Хвіртка на вулицю зачиналась на автоматичний замок. І щоб він бува не зачинився так, що потім хоч через паркан лізь, Галя вирішила її чимось підперти.

На очі потрапив спочатку бордюр, але він був вмурована в землю  і лежав незворушно. А от садовий гном захований між бур’яном акурат за виноградом виявився нічим не обтяженим. Його Галя і поставила так, щоб хвіртка не заперлась. І мерщій дременула в магазин.

Барвінський повернувся додому опівночі. Фельдшер швидкої поставила йому якийсь укол, і спину попустило, але Олег вже був так наляканий своїм болем, що наполіг на тому, щоб його відвезли в лікарню. Там чоловіку зробили рентген, який він чекав в черзі між людей з поламаними ногами, руками, і носами.

Потім між тими ж людьми він чекав результат. Навіть його гроші не дуже прискорили процес.

Вже потім, отримавши знімок і почувши:

- Та просто нерв защемило, купіть якусь мазь і розітріться кілька разів, - Олег зрозумів, що міг би тут і не сидіти. Міг би поїхати в приватну клініку, де знімок зробили б швидше. Але то на таксі,  а не в кареті швидкої. А у нього так боліло, що всі розумні думки як рукою зняло.

Після лікарні він викликав таксі, бо власне авто залишилось під під’їздом у Інни. Спина боліла менше, але все одно відчутно. Тому чоловік поїхав додому, і завалився спати. Тим більше, що рано ранісінько треба було забрати тестя з аеропорту, а зранку ще було випробовування гри актриси.

Ніч вийшла метушливою, і ранком вставати геть не хотілось. Щей спина все же нагадувала про пережитий у коханки сором.

Але треба було готувати каву, і йти до Ліни розігрувати дбайливого чоловіка. Щоб Фокін бачив, як у них все ідеально.

Ще на підході до кухні Барвінському здалось що там щось не так. Віра Андріївна ніколи не чинила стільки шуму.

- Я знаю ти в курсє, что ти в моєм вкусе, - гучно співав Олег Винник з якогось пристрою, і йому фальшиво підспівував жіночий голос: – У нас з тобой лічно всє будєт отлічно!

Олег сповільнив крок, вслухаючись в цей дует, розуміючи що «отлічно» то не факт що буде, а потім несміливо зазирнув на кухню. Ліна танцювала під Винника. Пурхала по кухні, поли халату-кімоно здіймались навколо неї як дзвін, все навколо в кухні було припорошене борошном, на столі його було найбільше, там же стояла миска з фаршем. З великої каструлі на плиті валив пар, а потім і піна полізла, зашкварчало, зашипіло, Галя йому відповідь перервала свої танці і лайнулась: