Розділ 11

Інна жила в багатоповерхівці,  в шикарній трикімнатній квартирі на восьмому поверсі. Тут було вдосталь простору, з вікон відкривався гарний вид на місто, але по правді сказати, Олег рідко задивлявся на краєвиди. Приїздив він до дівчини з однією метою.

- Котя, - Інночка стояла в передпокої, скромно ховаючи свої розкішні вигини під довгим блискучим халатом. – Скучила за тобою.

- Я теж, - Барвінський кивнув, скидаючи взуття.

Я на зло нахиляючись відчув легке поколювання в попереку. Чортова Ліна навіть тут не давала про себе забути.

- Вина? – Інна труснула гривою блискучого, схожого на шовк темного волосся. Перекинула його з одного боку грудей на інший, навмисно привертаючи увагу то однієї груді, то до іншої. Крізь тонкий персиковий шовк стало видно як стирчать її соски.

- А в чім сюрприз? – роздивляючись її уточний Олег.

- Котик хоче відразу до солоденького? – в душі чоловіка знову з’явилось роздратування.

- Не сюсюкайся, - попросив він у Інни, і прошов на кухню, де на столі його чекала пляшка червоного вина, два келихи, легка сирна нарізка. Вкинув до рота шматочок сиру.

З жалем подивився на алкоголь – йому сьогодні ще за кермо.

- Котя не в дусі? – навіть не подумала змінити свою манеру спілкування коханка. Поклала тонкі пальчики Барвінському на плечі, злегка стискуючи напружені м’язи. – Ну нічого, зараз я виправлю ситуацію. Зараз ти забудеш про всі свої проблеми, я подбаю, - лагідно зашепотіла в вуха.

Пахнула Інна так само як Єва, краєм свідомості відмітив Олег. Мабуть, це в ній і дратувало.

- Не користуйся більше цими парфумами, - відліплюючи тонкі руки від свого светра, попросив у дівчини Олег.

- Але ж ти сам мені їх подарував, - здивувалась дівчина, відступаючи на крок, і примхливо надуваючи губи. На мить а її чоло набігла хмаринка. А Олег пригадав як купив дві однакові упаковки духів, щоб не переплутати подарунки. Тоді йому здалось що це прекрасна ідея.

- Більше не подобаються, - він знизав плечима.

- Ти дуже хвилюєшся з-за того старого пердуна,- констатувала Інна. Підхопила свій келих і зробила з нього ковток вина, облизала губи, і узялась за пасок свого халату. – Давай відволічемось!

Рожево-персикова калюжа шовку стекла на підлогу, залишаючи дівчину в одній білизні.

- Ну як? – вона лукаво подивись на Барвінського.

Він ковзав по її тілу поглядом, признаючи її красунею, але не розумів в чім сюрприз. Що не так? Біла, тонка як павутиння, білизна, може вона нова? Так він має запам’ятовувати всі її ліфчики і труси?

Недоречно нагадалась Ліна, і майнула думка, цікаво а у неї яка білизна? Здається він бачив смужку її трусів, білих в синю квіточку, коли вона роззувалась. Тьху! Згадається ж таке.

Інна була вся як карамелька – золотава, гладенька, без жодної краплі жиру. Високі груди, вміло затиснуті в мереживо, тонкі ключиці і ямка між ними. Талія така тонка, що здається її можна було обхопити двома руками і зімкнути пальці.

- Ем…, - мить Олег роздумував чи образити дівчину своєю неуважністю, чи імпровізувати. Обрав друге. – Дуже мило…

- А я знала, що тобі сподобається! – засяяла Інна. Знати б ще що саме йому сподобалось.

І щоб не провокувати нові питання, Олег зробив дівчині крок на зустріч, і поцілував.

Вона не заперечувала, обвила руками шию. Притиснулась усім тілом. Вимогливо відшукуючи язик,  і запалюючи помалу кров.

Це було прекрасно! Всі думки про Галину, про неприємності, про незрозумілі сюрпризи – вивітрювались з голови Олега по мірі того, як кров відливала від мозку,  і приливала в пах. Залишилась тільки вагання – продовжувати все на кухні, чи переміститись в спальню.

Інна здається хотіла в кухні. Вона впевнено задкувала до стільниці,  і тягнула туди Барвінського. Попутно її проворні руки стягнули з чоловіка светра, і пальчики сміливо стискували його соски, погладжували плечі, дратували сідниці пощипуваннями.

Потім Інна переключилась на пасок, без проблем розстебнувши і його, і блискавку з ґудзиком. Пальці зімкнулись на збудженій плоті.

- О, котя, - видихнула вона Олегу в губи, ніби здивувавшись і зрадівши своїй знахідці.

І задерла одну ногу, натякаючи, щоб Олег підсадив дівчину на стільницю. Не задумуючись, Барвінський ухопив Інну за талію,  і смикнув у гору.

Здалось, в попереку з гучним грюкотом лопнула натягнута струна. В очах потемніло від болю, а Інна не розуміючи що відбувається, обхопила Олега ногами навколо талії і смикнула на себе. Новий спалах болю забив дихання, Барвінський поклав обидві руки на стільницю, намагаючись зняти напругу з хребта.

- Курва! – гаркнув чоловік почуту від Ліни лайку, коли зрозумів, що розігнутись не може.

- Котя? Я щось не так зробила? – Інна сприйняла лайку на свою адресу, навіть не підозрюючи що у її коханця зімкнуло поперек.

- Ой, ай, - Олег відліпив заціплені пальці від стільниці і позадкував, як рак на зад. Два кроки дали зрозуміти - далеко він не зайде. Мусив визнавати власну нікчемність, просити допомогу: - Допоможи дійти до ліжка, - через силу видавав він з себе, звертаючись до Інни. – Здається я спину зірвав.

- Так я вмію масажі робити, - озвалась дівчина, легко зістрибуючи із кухонної поверхні, і підхоплюючи Олега під руку. Такого сорому він ще не відчував. Але зціпивши зуби крочок за кроком, недолуго зігнувшись рухався в спальню.

Можливо, якщо полежати то біль минеться? Але відстань до спальні здавалась безкінечною. Кожен крок розтягувався на вічність. Підняти ногу, затамувати подих на голці болю, видихнути, поставити ногу. Трясця!

- Зараз ми все виправимо, - обіцяла Інна, підбадьорюючи. Олег навіть повірив, що справді все зараз буде гаразд. І в цю мить розстебнуті штани вирішили нагадати про себе. Вони зслизнули по стегнах вниз аж до колін, Олег запнувся, і полетів шкереберть на підлогу.

Перша думка була: «Ну хоч ліг». Тіло сіпнуло болем, але якщо не ворушитись, то стало навіть легше. Очевидно, що ліжко б виправило ситуацію. Але лежав Олег в передпокої, погляд упирався у власні брудні черевики, ковзав на бруд і пил на лінолеумі. І вставати було лячно.