Розділ 10

Ч. 10

В тому щоб хлопець купував телефон Галинці здавався якийсь підтекст. Тим більше якщо цей телефон – рожевий з золотом смартфон з блискучим надкушеним яблучком. Не дарма ж крилате слово «насосала» стало постійним супутником власниць цієї марки. Але дівчина гамувала в собі всі думки – от потримає  в руках такий телефон хоч, щоб було що згадати. Сергій і його Вітка собі такі дозволити не можуть.

А у неї тепер є. Ну  і що,  що з ним доведеться розлучитися після завершення контракту? До того він в її розпорядженні.

Галя так розхвилювалась від покупки, що ледь не пропустила вокзал. Але вроджена практичність перемогла. Розлучатися з своїми речами вона не могла собі дозволити.

- Зупинись біля вокзалу, - неохоче відкладаючи «реквізит» попросила Барвінського.

- Що ще? – Олег бачив як стрімко темніє. Як час утікає крізь пальці, і обіцяне Інні побачення все віддаляється далі і далі.

Не те щоб він жалів. Але не звик, щоб хтось втручався в його плани. І безцеремонно їх руйнував.

- Та так, - Галі на мить стало соромно і страшно зізнаватися хто вона насправді. От зараз дізнається про її Іванківці, і все. Прощавай казка. А вона виявляється вже і прониклась і налаштувалась на свою роль. І ледь торкнувшись нового, цікавого життя не хотіла вилетіти з нього як пробка від шампанського. Тільки не зараз,коли на плечах тепла куртка гарненького роботодавця, під сідницями шкіряні сидіння з підігрівом, на колінах новенький айфон, а в пакеті ціла тисяча доларів.

Все що відбувається  - затягнуте поволокою нереальності. Але втрачати цю ілюзію дуже не хочеться. І огірочки та сало теж втрачати не хочеться. Все ж своїми руками закручене. Кому дістанеться?

Барвінський пригальмував на стоянці,  і Галинка побігла до камери схову. Нервово товклась у черзі, поки нарешті забрала свою не підйомну торбу.

Вона вже і забула яка та торбина важка. Ледь зсунула з місця. Але вперто поволокла до машини.

Олег ледь не подавився айкосом, коли помітив свою актрису. Ішла як качка ледь чалапаючи, безпардонно підкотивши рука великуватої на неї куртки, і волокла в одній руці здоровецьку спортивну сумку.

Вилаявшись, він вийшов з автомобіля, щоб допомогти.

Хвацько ухопив торбу, і ледь не скрикнув коли в спині щось стрельнуло. Таке було з ним вперше. Захотілось кинути ношу, та зирнувши на дівчину, яка щойно спритно волокла сумку попихкуючи як їжак, посоромився своєї слабкості. Він же мужик! Що б там не було - він допре його до багажника  і крапка.

- Цеглу возиш ти там, чи що? – криво усміхнувся випускаючи вантаж біля автівки.

Сумка підозріло цокнула склянками. Галя помітно напряглась.

- Консервація, - дівчина розтирала червоний слід на маленькій долоні, залишений ручками торби.

Зітхнувши Барвінський поставив сумку в багажник. Спина занила ще дужче. Цього тільки не вистачало!

Олег сів в автівку,  і зрозумів, що сидіти йому не комфортно. В попереку коло від болю. Чоловік аж зціпив зуби. А Ліна з усмішкою сіла на своє сидіння. Їй хоч би хни! Розмова не клеїлась. Хотілось по швидше вже спекатись актриси,  і зайнятись своїми справами.

Галі ж нестерпно хотілось їсти. Думка про холодне, солоненьке сальце, перекладене тонкими пластинками часничку. що їхало в багажнику зводила з розуму.  В животі забурчало від однієї уяви як вона буде його їсти.

Від нічого робити Галя роздивлялась блискучі, сяючі вогнями вивіски, і відчувала себе героїнею кіно. Як сучасна Попелюшка їхала вона в нове життя, а повз миготіли різноманітними вогнями вітрини. Красиво ж.

На очі впав ресторан, з великою красивою емблемою. Такою як на пакетах з обідом. Здогадка прийшла миттєво. То це її роботодавець замовляє ресторанну їжу, через те що жінка втекла! Стало його трішки шкода. Мама завжди казала, що чоловіки мало приспособлені до самостійного життя. От і цей, дарма що з виду такий пихатий, а залишився без дружини  - і вже й пообідати толком не може. Ну добре він, а ця Фрекен-бок, невже теж білоручка? Щоб жінка не вміла борщу наварити таке в житті Галинки траплялось вперше. Вона аж рота привідкрила від власної здогадки. Як все незвично і дивно в місті.

Авто закотилось у ворота, і дівчина забравши покупки вийшла на вулицю. Олег з думками мученика пішов по її сумку, яку він вже ненавидів всіма фібрами своєї душі. Але ж чоловік! Кляте виховання, що не дозволяє дивитись як тендітні дівчата тягають вантажі.

Спина відізвалась новою порцією болю. Здалось там щось натягнулось як струна, затверділо і грозило луснути.

До всього в багажнику відчутно пахло кропом і маринадом, а по килимку розтеклась чимала калюжа. От тепер доведеться ще і в хімчистку заїжджати, щоб позбутись цього настирного запаху! Не актриса – а ходячі неприємності!

- Так, дивись сюди! – кинувши в передпокої сумку, з якої все ще капало, і вдавши що Галин скорботний погляд він не помітив, Олег розпакував айфон, і спритно заклацав кнопками.

Галя зазирнула через плече, мимо волі вдихаючи запах чоловічого парфуму, і мліючи від нього. Однозначно вся річ в духах – так смачно пахне, нюхала б і нюхала. Навіть про голод забула.

- Ось заходжу в Інстаграм Єви, передивишся все ввечері сама, - похапцем розповідав Олег. – А ось, - це він вже перестрибнув кудись далі. І відкрив фото сивочолого підтягнутого чоловіка в костюмі.  – Це Артур Макарович, Євин батько. І твій за сумісництвом. Він прилітає сьогодні о третій ночі, - Олег кинув погляд на годинник, прикинувши за одно про себе, що якраз від Інни і поїде  в аеропорт. Не мотатись же по місту всю ніч туди-сюди. – Вони з Євою дуже давно бачились, тому не думаю, що він запідозрить підміну. Та і наскільки мені відомо стосунки між ними не дуже теплі, на відвертості тебе ніхто викликати не буде.

- А мати? – вирвалось у Галі. Було цікаво подивитись яка у такого «тата» дружина.

- У Євангеліни немає матері, вона померла при пологах, - про себе Олег порадів, що актриса включилась в роботу, і ставить слушні питання. Він так звик що у нього немає тещі, що навіть не подумав про це повідомити Ліну. От би був казус, якби та запитала у Фокіна «А як там маман?».