Розділ 9

Ч. 9

- Руки сюди, - перед Галинкою поставили рожеві ванночки з пахучою мильною водою. Вона несміливо засунула туди пальці. Приємно.

А позаду неї інша дівчинка з чорними, як вугіллям намазаними, бровами вже щось робила з волоссям.

Воістину гроші Барвінського творили чудасію. Галю з порогу взяли в оборот. Чесали, стригли, поривались пофарбувати, та вона не далась. Нігті її після буряків приводили до ладу.

Галя розслабилась. Блондинчик поїхав, як сказав готувати документи. А дівчина віддалась невідомому для себе раніше процесу чепуріння. До того її вправляння по тому, щоб навести красу обмежувались купанням в бані. Косметику вона у Аськи чи в Зойки брала зрідка. Не відчувала якоїсь великої тяги до того щоб фарбуватись. Та і не вміла. Все її дратувало – вії злипались від туші, вона забувала про те що очі фарбовані, і терла їх пальцями. Ставала схожою на панду.

Та і взагалі, Сергію вона  і так наче подобалась.

Галя поринула в несолодкі згадки, поки її нігті пиляли, мочили, намазували шар за шаром лаком, змушуючи запихати в спеціальну сушилу.

Сергій син власника магазину, де вона працювала. Привозив товар, жартував, залицявся. Наче все у них було непогано. Він був не таким красунчиком, як сьогоднішній новий знайомий. Звичайний, простий хлопець. Очі карі, волосся темно русе. Посмішка тільки добра. Галинка сама не зчулась як Сергій став центром її мрій. Вже уявляла як вони одружаться, будуть народжувати дітей, Аську кумою візьмуть.

А потім з’явилась Вітка. Зухвала нова учителька. І всі мрії полетіли в пекло. Найгірше те, що Сергій не наважився навіть сам зізнатися, що між ним  і Галею більше нічого немає.

Погану звістку принесла його мати. Вихвалялась перед продавщицею в черговий раз, що син її зустрічатися почав з дівчиною гарною, схоже нарешті внуків дочекається.

Галя з відром брудної води завмерла біля порогу слухаючи. Думала зараз про неї мова піде – вони ж з Сергієм гуляли пів року. До ліжка справа не дійшла. Але і на став їздили, і  на танцях танцювали,  і цілувались. І от як грім серед ясного неба: «Віталіна Олександрівна, вчителька наша нова, вона  в цьому році перший клас набирає», продавщиця охнула: «А як же Галя Федівів? Він наче з нею зустрічався?». «Скажеш таке, - хазяйка магазину голосно засміялась. – Ну де Федіви, а де ми? Такі свати нам не рівня!».

От як тоді утрималась Галинка від того, щоб не одягти відро з обмийками хазяйці на голову вона і сама не пам’ятає. Просто шпурнула його і пішла додому. Сльози душили, але надія ще жевріла. Ну нехай Сергійові батьки проти, але ж вирішувати йому!

Хіба не поставить матір на місце? Хіба і він так вважає, як його сім’я, що Федіви надто бідні для них. Надто нереспектабельні, багатодітні злидні?

Не доходячи до дому Галя звернула до Сергійової вулиці. От прямо зараз піде до нього і все з’ясує. В очі нехай їй скаже, що вона його недостойна. Або розвіє всі її сумніви.

Зазвичай ввечері після того як помити магазин Галя заходила забирати з череди корову, яку цим літом мати подарувала Аські. У Асі первісток, грудна дитина, вона кругом не встигає. Галі було не важко допомогти сестрі.

На тирлі збирались люди по корови, вечоріло, саме мала йти череда. Галя йшла повз. Свою корову вона й пізніше забере, ніде Зорька не подінеться. Галя рішуче пройшла мимо людей з паличками, і майже дійшла до будинку свого кохання.

Спочатку вона побачила куряву, а потім і Сергія на мотоциклі з новою дівчиною. Галя заступила дорогу, стала так, що не об’їхати. Їй і так було вже все зрозуміло, але злість так душила, що хотілось викричатись. Хоч на зрадника. Хоч на його хвойду.

Сергій неохоче став. 

- Чого тобі, - непривітно буркнув Галі, ховаючи очі. Ззаду по свійські його обнімала красивою наманікюреною рукою Вітка. Гостро пробрало відчуття власної нікчемності – її руки потріскані від миючих засобів та важкої роботи хотілось сховати за спину.

 - Ти тепер з нею? – Галя кивнула  в сторону суперниці. А сама молись і благала, скажи що ні. Скажи, що просто підвозиш її. І я повірю.

- А ти маєш щось проти? – замість того зухвало запитав хлопець. І в середині все обвівалось.

- Відійди з дороги, - вигулькнула з-за Сергія міська Вітка. – Ти нас затримуєш, дєрьовня.

- Сука! Курва! – крикнула їй Галя. – Пащеку свою завали!

- Не треба концертів, - Сергій досадливо скривися, диркнув мотоциклом, заглушаючи Галину лайку ревом, щоб люди не чули. -  Я тобі нічого не обіцяв. Так, розважились і годі.

- Ти пожалієш! – нестрималась Галя. Але з дороги відступила, нога ковзнула в коров’ячому коржі, вимазуючи простий гумовий черевик і пальці ніг. Захотілось провалитись крізь землю від чергового сорому. Але замість того вона щось голосно казала Сергію, ніби намагаючись через крик достукатись до нього.

А Вітка голосно розреготалась над її погрозами.

І от Галя тут, сидить в дорогому салоні, дивиться, як роблять завершальні мазки лаком по її коротких, але тепер дуже гарненьких нігтиках. І на диво не шкодує. Сергій і його Вітка залишилась десь в далекому забутому Богом селі. Там  у них магазин. А тут є Олег, який хоч і не дуже приязно ставиться до Галі, зате і не приховує своїх намірів.

А як грошей привезе, то і взагалі можна сказати мировий чувак цей Олег. Він Галю не полюбив, вона його. Все чесно. Попрацює трішки, поудає його дружину, і повернеться в село з грошима. Так з таким баблом можна і свій магазин відкрити! Осінило Галинку і вона навіть всміхнулась майстрині. Утерти носа Сергію  і його мамці  - чим не втіха для самолюбства?

- Вам подобається? – теж заусміхалась дівчина-манікюрщиця. Такі мовчазні клієнтки їй траплялись рідко. В основному жінки дві години тріпали язиками, але ця блондинка мовчала, поглинута власними думками. Навіть здається не дуже вникала обираючи колір лаку.  В усьому поклалась на смак майстрині. Працювати з такими людьми врази легше.

- Дуже гарно, - погодилась Галинка, роздивляючись рівний світло-рожевий стриманий колір який пасував до її позичених штаней.