Розділ 7

Ч. 7

В такому домі, думалось Галі, поїсти можна вперше в житті по королівському.  Не те щоб дівчина сильно нуждалась в їх обіді, але при своєму фінансовому стані вирушати у відкритий світ на голодний шлунок було б неправильним.

Окрім того, нажаль, пихатий блондинчик справляв на неї враження. Дивне  і гнітюче. Бо  в його присутності всі прагматичні думки кудись тікали. Хотілось просто дивитись на нього, як на плакат улюбленого актора  і зітхати. Такого з Галинкою ще ніколи не було.

Поки Галина роздумувала як чинити далі, Барвінський зробив запрошуючий жест йти кудись далі коридором, пропускаючи жінок вперед. І Віра Андріївна повела пару за собою по проходу з бордовими в золотих розводах стінах. За широкою аркою знайшлася вітальня в приємних, червоно-кремових тонах. Але компанія пройшла далі, і завернула на кухню.

Галя пройшлась поглядом по дерев’яних меблях, горщиках з орхідеями на вікні, і зупинила погляд на столі біля вікна, вкритому білою скатертиною. Без клейонки зверху.

У них білу цупку скатертину з ромашками мама діставала з комоду в свята, і обов’язково вкривала її зверху прозорою клейонкою, щоб бува не зіпсувалась.

Ну звісно в такому будинку як цей переживати, що на білу тканину сяде пляма ніхто не буде.

Олег відвинув перед Галинкою стілець, і сам сів навпроти.

Тим часом Фрекен-Бок стала шарудіти якимись пакетами, дістаючи звідти їжу.

Галі такий спосіб зберігання обіду видався дивним, але вона чекала, що ж там позамотуване.

Нарешті перед нею і Олегом опустились дві тарілки з… помаранчевою жижею в якій плавали суниці і білі прозорі шматочки чогось, дуже схожого на тоненько порізане сало. Їсти таке вже стало лячно. Особливо, коли дівчина перевела погляд на розкладені перед нею виделки і ножі. Їх було трішки більше ніж два.

Це ж треба було знати як все це їсти за допомогою такої кількості приборів. Галинка судомо намагалась пригадати все, що колись давно їм розповідали в школі на уроці етикету. Але з одного єдиного уроку вона почерпнула тоді лише знання про те, що їсти лівою рукою незручно.

Дівчина зиркнула на Барвінського, який спокійно підчепив виделкою з своєї тарілки шматок чогось і відправив те в рот.

Ну варто було спробувати і собі. Вона помолилась богу про те, щоб це невідомо щось було салом. Нехай  в дивній підливці з моркви… Але вже впхнувши шматочок до рота зрозуміла що помилилась. Бо на язиці відчувався смак сирої риби в купі з чимось солодкувато-хвойним, наче варення з молодих ялинкових шишок.

Ледь стримуючись, щоб не виплюнути назад Галя обережно прожувала і ковтнула холодний шматок. Дивна риба слизькою грудкою ковзнула стравоходом, залишаючи неприємне відчуття на язиці.

Тепер було не так дивно, чого всі тут такі худі. Як можна їсти таке, Галинка щиро не розуміла.

- Як вам карпачо? – поцікавився тим часом Олег, уплітаючи рибу.

- Оригінально, - Галинка відпила води, відчуваючи як стрімко псується її настрій. Якщо окрім цієї солодкої жижі з жахливим сугудаєм їй більше нічого не дадуть поїсти, вона тут не витримає довго. – Ми теж готуємо рибу, правда не так. Знаєте, спочатку солимо бравого такого ляща, потім заливаємо його оцтом, із цибулькою, лаврушечкою… А це у вас що? Щука?

- Сібас, - матюкнувся Олег. – В соусі із манго.

- Ясно, - Галя виловила з помаранчів шматочок суниці.

- Ну що ж, поки Віра Андріївна подає основну страву, поговоримо про справу.

Олег поклав перед Галинкою свій мобільник.

- Це сторінка Інстаграм Євангеліни. В основному вона займалась тим, що вела тут блог, на щастя моїм людям вдалось заблокувати їй доступ до нього, інакше б увесь світ побачив фоточки з Мальдів,  в той час як вона має бути тут. Я передам вам паролі, ви маєте щодня викладати сюди мінімум одну сторіз, щоб уникнути підозр.

Перед Галинкою поставили тарілку вермішелі з м’ясом, і дівчина вдихнула блаженний запах. Нарешті хоч щось варте її уваги. Про те, як удавати з себе Єву вона подумає пізніше.

- Зверни увагу на її стиль, - несподівано перейшов на ти Олег, якому е терпілось ввести актрису в курс справи, і при двинув свого стільця так, щоб сидіти поруч з Галинкою.

Його коліно під столом торкнулось ноги дівчини. В ніздрі, перебиваючи запах соусу вбився аромат чоловічого парфуму. Щось таке саме хвойне, як щойно попробувала Галинка. З нотками свіжості. Не зрозуміло чому від цих невинних доторків Галі стало гаряче в щоки.

 Що за мана? Барвінський був так близько, що вона могла перерахувати вії на його повіці. Роздивитись переливи світлих і темніших пігментів в хвилястому чубчику. Чоловік ледь повернув голову, і перетнувся поглядом з Галинкою.

Вона зблизька бачила його темно-сині радужки, в оточенні чіткої чорної лінії, і світло-блакитними крапинками. Дивовижний колір очей. Вона дивилась і дивилась, і відчуття було таким, наче дівчина втрапила в глибокий ставок, все шукає ногами дна, і не може випірнути. Аж поки в грудях не заболіло від затриманого дихання.

Олег моргнув  і відвів погляд. Подивився знову в телефон, на фотографії дружини.

Вони з Ліною такі схожі, але такі різні. Це відчувалось дуже різко. Щойно він ніби побачив вперше не тільки Ліну, але і свою дружину. В наївних сірих очах актриси не було  і тіні тої вередливості і зневаги, якими так і розкидувалась Євангеліна.

Трішки пухкі щічки, напружено стиснута лінія губ – не зрозуміло, чи ця злякана дівчина взагалі здатна кого-небудь зіграти. І від того Барвінського охоплювало відчуття невпевненості. Він ніби опинився в паралельній реальності, де його дружину докорінно змінили,  і тепер її несподівано хотілось захистити від усього світу. Треба не забувати ні за яких обставин що перед ним чужа жінка і душити на кореню  незрозумілі пориви. Мабуть, десь  вглибині душі  у нього ще залишились які почуття до Єви, якщо він так реагує на її підміну.

Барвінський провів пальцем по склу телефону, привертаючи увагу Ліни до фотокарток дружини. Та подивилась, не забувши відправити в рота спагеті болоньєзе, і спостерігала за стрічкою Інсти паралельно пережовуючи.