Розділ 6

Розділ 6

- Це ваше? – Віра Андріївна нахилилась і двома пальцями підняла з килиму рожевий ланцюг сосисок. – Сподіваюсь ви це не їли?

- Їла, - Галинка розгубилась і не зрозуміла в чому власне проблема. Так сосиски не самі кращі  в її житті, але цілком їстівні.

- Тільки не кажіть що хотіли отруїтися!  - обурилась Віра Андріївна. – Це ж суцільна хімія! Тут м’яса навіть близько ніколи не було.

Галя і так розуміла, що в сосисках зо сорок гривень м’яса бути не може, а кинь їх варитися вони миттю пофарбують воду в рожевий колір,  а самі втратять і смак і колір,  і скоріш за все розлізуться в воді. Але це її не бентежило. Один раз  вжитті можна з’їсти і таке. Нічого не трапиться.

Тим часом Віра Андріївна Вийшла з сосисками кудись в коридор і повернулась з пустими руками за мить. Галі стало тужливо від цього дійства, коли вона зрозуміла що їжу найскорішим часом не побачить.

- Так, на чому ми зупинились? – як ні в чім не бувало продовжила жінка, яку Галя обізвала про себе «Фрекен-Бок»  і записала в особисті вороги та домомучитильки. Кожна людина, яка дозволяла собі відібрати у Галі їжу викликала у дівчина автоматичну неприязнь.

Віра Андріївна навіть не підозрюючи про потаємні думки гості продовжувала копати собі глибоку яму.

- У вас явно зайва вага, - не приховуючи осудження сказала вона Галі. – А  я думала то светр широкий такий. Але ні.

- Це фактура! – не змовчала Галя, ввернувши в розмову почуте по телевізору словечко. – Як у Писанки.

- Вам до Писанки на щастя ще далеко, трішки занять у спортзалі і будете в гарній формі, - озвалась жінка, і простягнула Галі штани. – Спробуйте це.

Штани були на гумці, тому Галя без проблем в них влізла. Вона взагалі не вважала себе товстою, чи бодай з зайвою вагою. Так, малось пару складочок на животику. І попа округла. Але з її любов’ю поїсти це було цілком нормально. Аська взагалі заздрила, що Галинка їла як несамовита, при цьому майже не товстіла. В той час як старша сестра увесь час сиділа на дієтах, щоб бути стрункішою. Та при її роботі поварихою скинути зайву вагу їй все одно не вдавалось.

Іноді Галя жаліла, що не працює як сестра в їдальні. З таким то доступом до нервозаспокійливого можна було б бути завжди спокійною як танк.

До штанів Віра Андріївна відшукала блузку з одним оголеним плечем.

- Добре, що Євангеліна Артурівна купувала одяг оверсайз, - винесла вердикт домомучительниця. – І хоч частина її одягу сидітиме на вас нормально.

- У мене між іншим і своя одежа є, - роздивляючись себе у дзеркалі озвалась Галя. Виглядала вона для себе незвично. Рожево-сірі штани здавались знятими з ляльки. Але блакитна блузка непогано відтіняла колір її очей, надаючи їм якоїсь глибини.

- Категоричне – ні! – похитала головою Віра Андріївна. – Я відразу бачу що там не той рівень. Олег Тарасович не схвалить.

Тут Галинка навіть сперечатися не стала. Куди її обноскам, залишеним в камері схову на вокзалі до вбрання зниклої Єви. Але окрім старих речей в сумці залишилось ще дещо, дуже дороге Галинці. Таке дороге після зникнення сосисок, що дівчині захотілось прямо миттєво опинитися біля своєї торби. Цікаво її скоро відпустять?

- Олег Тарасович просив, щоб після примірок ви спустились до нього. Я проведу, - запропонувала Віра Андріївна, яка скоріш за все просто боялась залишати Галю одну, щоб так чогось не  поцупила.

Немолоду жінку взагалі оббурювала присутність дівчини  в будинку. Її  воля, вона б таку як ця жебрачка і на поріг не впустила. Дарма, що дівчина ззовні схожа на колишню хазяйку. Та і до Євангеліни Віра Андріївна ніколи не відчувала теплих почуттів.  

Та була балувана і дуже вередлива людина. Нерви псувала Олегу своїми примхами і гуляннями. Зривалась на прислузі. Тринькала батьківські гроші, не рахуючись ні з ким. Увесь час обіцяла Олегу помститися за зіпсовані роки.

І таки справді помстилась, залишивши чоловіка самого прямо перед прильотом її тата, якого чекає велике розчарування.

Іноді поведінка Єви наскільки дратувала Віру Андріївну, що їй хотілося звільнитися, але відданість сім’ї Барвінських утримувала жінку від цих кроків.

І от тепер в їх домі з’явилась ця… На щастя терпіти її доведеться недовго. Артур Фокін  прилетить на кілька днів для підписання важливих контрактів, після чого знову повернеться  в Вашингтон. А білявка схожа на Єву назавжди покине цей будинок.

 - На другому поверсі - кімнати господарів, - пояснювала Віра Андріївна гості, ведучи її знову до кабінету Олега. – На першому  - кабінет Олега Тарасовича, кухня, вітальня. Сподіваюсь, ви розумієте, що самовільне переміщення по будинку не бажане.

- Тобто я маю завжди ходити  в чийомусь супроводі? – щиро здивувалась Галинка.

- Звісно ви можете ходити самі, але краще побудуйте свій маршрут так, щоб раптом не опинились в хазяйській кімнаті  в його відсутність, - прямо заявила Віра Андріївна, і Галі вже захотіло бігти геть з відси. Така зневага і недовіра її щиро ображала. Та вона в житті ніколи  і нічого ні в кого… цукерки поцуплені в Ярика з під подушки не рахуються, як і з’їдена ковбаса що купувалась на Паску. То їжа, а знати де вона лежить і не позариться на неї було вище Галиних сил.

Та не встигла вона сповістити що передумала тут працювати, як двері кабінету відчинились, і Барвінський вийшов жінкам на зустріч.

- Ну як справи? – запитав він в домоупрвительниці.

- Частина одягу мала, - жінка розвела руками.

- Бачу що дещо підійшло, обійдемось тим що є, - рішуче резюмував Олег. І додав магічну фразу, що миттю відбила  у Галі бажання залишити будинок: - А зараз Ліно пропоную пообідати,  і дещо обговорити.