Розділ 4

Ч. 4

Олег потер перенісся  і певний час роздивлявся те, що привів йому помічник. Мабуть, хвилину так точно. Враження було гнітюче.

Потім перевів погляд на Пилипка, і обурено сказав:

- Моя дружина втекла з коханцем!

- У тебе теж є коханка, якщо забув, - прохолодно нагада товариш. Його проблеми Барвінського хвилювали не дуже щоб сильно. Таке враження складалось у Олега.

Ну добре, вони з Павлом не найкращі друзі. Бо Барвінський керівник, а Павло тільки топ-менеджер. Заступник.

- Я з нею нікуди не тікав! - різкувато відповів чоловік. - Контракт під загрозою зриву! А ти мені що за чудо в пірях привів?

- Та це найкраща актриса! - запевнив Пилипко. - Ти глянь як вона грає збентеження. Прямо з репетицій зняв. А як вона схожа на Євангеліну!

- Схожа, - Барвінський нарешіт перевів неприязнений погляд синіх як лід очей на дівчину. Галя поки скромно топлаталсь в дверях, оцінюючи кабінет, його господаря і роздумуючи, чого він од неї захоче. Хто їх цих багатих зрозуміє? Чи йому свої лощені хвойди набридли  і захотілось екзотики. Чи справді справа яка серйозна. В тім Барвінський поквапився прояснити ситуацію: - Значить так, актриса, зіграєш мою дружину. Впораєшся - отримаєш свій річний гонорар. Ну а не впораєшся...

Він батозначно замовк. Та Галя не злякалась. Та вона ще й як впорається! Байдуже що не актриса, а тільки приїхала поступати. Грати вона вміє...на нервах.. А гроші ніколи зайві не будуть в сімї де семеро дітей. Власна злість додавала їй самовпевненості.

- Спать з тобою не буду, - нарешті видала свій вердик дівчина. У відповідь Барвінський голосно розсміявся.

Сміятись йому пасувало. І Галинка знову на якусь мить підвисла, роздивляючись цю нову іпостась чоловіка.

Потім моргнула віями, усвідомлюючи, що сміються з неї.

- Ти себе бачила? – перестав веселитись Барвінський.

- Стривай, не поспішай ображати нашу помічницю, друже, - втрутився в розмову Пилипко. – Це моя вина -  її вигляд, я взяв дівчину прямо з підмостків. В образі так би мовити.

-  І що це за образ такий?

- Щось артхаусне по Жадану, - не розгубився Паша. – Я не сильний в цих справах. Думаю, Ліна тобі сама все поясне.

- Ліна? – Вигнув брову Олег.

- Уявляєш, як пощастило, вони не тільки схожі зовні, у них навіть імена співзвучні. Це – Галина, коротко – Ліна. А ім’я Євангеліни теж можна скорочувати до Ліни.

- Але ми її так ніколи не називали.

- Та могли б. Менше шансів щось сказати не так, - резонно зауважив Пилипко.  І нарешті дозволив собі самовдоволену посмішку, як людина яка гарно виконала свою роботу.

- Добре, - Олег знову потер перенісся. І підборіддя з легкою щетиною. Сьогодні він працював вдома і не вважав за потрібне голитись. -  Я – Олег, - представився Галинці. – На найближчі пару тижнів твій коханий чоловік. Зараз тебе проведуть в кімнату Єви..вангеліни. Там переодягнешся, заодно матимемо уявлення чи співпадають ваші розміри в одязі. Якщо ні – то сьогодні ввечері треба буде щось купити. Потім вже влаштуємо великий шопінг.

- І що я мушу робити як ваша дружина? – Галя нарешті стала осягати що все що відбувається – справжнє. І їй дійсно треба грати роль. Дружини пихатого хама.

- Про це поговоримо, коли ти переодягнешся. Не турбуйся, я відповім на всі питання, щоб ти якнайкраще ввійшла  в образ, - очевидно Барвінському не терпілось позбутись  гості.

Надто вона дратувала його своїм неохайним виглядом. Нехай це і Жадан чи ще якась авторська інтерпретація нікому не відомого режисера – все одно естетично за таким спостерігати ніяких нервів не напасешся. От що ця молодь знаходить цікавого в бомжах та проститутках? Драму їм подавай. А  в чому драма? В нерозбірливих зв’язках та тязі до наркотиків?

Олег викликав хатню робітницю, тітку Віру, яку ледь удар не хопив, коли вона побачили актрису в образі. Тільки заради цього треба її спровадити приводити себе до ладу.

Варто було зачинитись дверям за дівчиною і Пилипком, як телефон знову озвався негучною мелодією.

- Так, кицю, - скривився  в слухавку Олег. Добре, що співрозмовниця його не бачить.

- Любчику, котику, я хотіла дізнатись, чи знайдеться  в тебе сьогодні хвилинка побачитись? – замурчала в вухо Інна. – Ти не був  в офісі, і я так скучила.

- Ти ж знаєш у мене купа справ, - Олег терпіти не міг виправдовуватись. Особливо перед тими, кого не вважав наділеним правами щось від нього вимагати.

Ось і зараз зв'язок із солодкою як зефіринка Інною його починав гнітити. Вона разом півроку. І відчуття, що він в’язне проти своєї волі в сиропі Іниних слів тільки посилюється.

- Котику, я просто сказала що мені без тебе погано. Але  я терпітиму, - Інна понизила трішки голос. – Та у мене для тебе є невеличкий сюрприз, який хотіла показати вже цим вечором. Прямо не терпиться тебе здивувати.

-  Я подумаю, - туманно відповів Олег. -  Щодо вечора.  Та ж ти знаєш, тесть прилітає вже цього ранку. І у нас повним ходом ідуть приготування.

- Єва не повернулась?

- Ні.

- Бідолашний. Не розумію, чому  ти не скажеш її батьку, що вона тобі зраджує, і ти хочеш розлучитися?

- Бо тоді Фокін не передасть мені свою фірму! Ти хочеш, щоб він прислав свою людину керувати бізнесом, і тебе змусили б підняти дупцю і працювати? – на дні грудей починала холодити шлунок злість. Як завжди, коли він думав про Фокіна, його маніакальне бажання зберегти сімейний статус бізнесу, і Євангеліну, що всіма силами намагалась зіпсувати Олегу життя.

- Котику,  я не боюсь роботи, – фиркнула Інна. – Але працювати під твоїм чутливим керівництвом набагато приємніше, - на останніх словах вона ледь не муркотіла, як кішка. – Та все ж сподіваюсь за кілька тижнів ми владнаємо справи, і зібравши валізи рвонемо вдвох кудись на Балі? Уявляєш, ти і я, пляж, океан…

- Звучить чудово, - машинально відповів Барвінський. – Можеш продивлятись путівки.