- Не смій іти! Не смій! Чуєш?
Вона хотіла відмахнутися від нав'язливого голосу, що кричав у її голові, але це погано виходило.
- Лідіє!!!
Ненька?
- Прокидайся!
- Мамо?
Перед очима все пливло, але вона все ж змогла побачити рідне обличчя.
- Як же так? Ти ж померла. Я сама бачила твоє тіло. Я була присутня на обряді твого єднання з Айяаал!
- Тихіше. - Ласкава рука торкнулася щоки, знімаючи самотню сльозу. - Все вірно.
- Але як же?
- Ти, моє дитя, ще до народження обіцяна Айяаалу.
- Ліе?
- Ти вже знаєш?
- Мене так назвала відунка.
- Вірно. Ти була обіцяна Айяаалу не просто як жриця, а як його ліе.
- Це хіба не одне й те саме?
- Ні, моє дитя. Звання ліе отримують тільки пов'язані кровними узами з Айяаалом або його верховні жриці.
- Рада Семи?
- Так.
- Але я не входжу до Ради Семи.
- Вірно. Ти стоїш набагато вище, моє дитя. Я перебуваю поруч з Айяаалом вже досить довго, щоб зробити припущення, що створений ним світ вмирає.
- Що? Хіба це можливо?
- На жаль це так.
- І нічого не можна з цим зробити?
- Бачиш, - вона ласкаво посміхнулася, - ти говориш, як справжня ліе.
- Мамо!
- Я все життя була його Слухаючою. До мене ставилися з належною пошаною, але і тільки. Твій батько нічого не бачив за справами держави, якою правили нащадки Айяаала. Він не чув нікого крім правителя. Ховався за своєю могутністю і втратив сім'ю. Ледве народившись, ти була занадто слабка, щоб триматися за життя. Я зневірилася просити про допомогу. В той день я пішла на відчайдушний вчинок. Раз я Слухаюча Айяаала чому б йому не почути і мене?
- Ти говорила з Айяаалом? Він почув тебе?
- Так, моя дитино. Айяаал почув мене. Мені навіть не довелося звертатися до жриць. Він помирав і вже зневірився почути хоч один голос, звернений до нього, а не до внутрішнього его.
- І ти звернулася до нього за допомогою.
- Так. Він почув мене. І він дав мені допомогу в обмін на обіцянку.
- Що ти йому пообіцяла, мамо?
- Я сказала йому клятву вірності.
- І віддала мене...
- Ні. Йому було достатньо моєї клятви. Він вилікував тебе, Лідіє.
- Я не зовсім розумію, чому тоді я стала ліе.
- Це через мене.
- Чому? - вона намагалася вдивитися в обличчя матері, але воно постійно розпливалося, немов покрите тоненьким серпанком.
- Принісши йому клятву вірності, я почула, як Айяаал запитує, чи прийму я у відповідь таку ж клятву від нього.
- І ти погодилася?
- Так, моє дитя, я погодилася розділити разом з ним і загибель, і відродження як його супутниця.
- А як же батько?
- Я була вірна обом до дня смерті. З того дня я повністю належу Айяаалу. Він сам вибрав тебе й ще двох дівчат у свої ліе. Ви - його магічні доньки.
- Що? Ти розігруєш мене?
- Я не посмію. Ви обрані для того щоб провести принцесу.
- Леді Ліону?
- Ні, моє дитя. Ви повинні відшукати і провести його доньку. У день моєї смерті Айяаал пішов разом зі мною і більше не дивиться за цим світом. Тепер все в руках ліе та обраних. Твоїх руках, моє дитя.
- Я не знаю що мені робити? Де мені шукати інших ліе?
- Айяаал знайде спосіб зв'язатися з тобою. А тепер вибирайся з цієї мертвої петлі. Давай! Прокидайся!
Вона дійсно повинна бути сильною. В ім'я Айяаала! В ім’я Ілланелли!
Різкий поштовх в груди змусив її глибоко вдихнути і відкрити очі.
#4928 в Фентезі
#3474 в Сучасна проза
магія та пригоди, авторський світ, таємниці і помилки минулого
Відредаговано: 28.04.2022