Ліона задумливо дивилася на непроглядні сутінки крізь прочинене вікно і намагалася розібратися з тим, що творилося на душі.
Як так вийшло, що вона забула свій світ, своїх рідних? Це зробив Густав, щоб дати їй можливість подорослішати? Або, може бути, це вплив чужого її природі світу? А Айлія?
Ліона зітхнула і подивилася на сплячу в її ліжку дівчинку.
Для цього маляти вся ця ситуація ще більший стрес. Вона весь день хвостиком ходила за нею, боячись залишитися на самоті хоч на мить.
З якою неприємності витягнув її Густав? Чому він не закрив її спогади, так як зробив це з нею? Або дівчинка настільки сильна, що не дозволила це зробити?
Схоже на те.
Ліона знову подивилася на сплячу дівчинку, яку ледве вдалося заколисати. Після всіх умовлянь і казок Айлія погодилася заснути тільки разом з нею і в її ліжку.
Яким же було її потрясіння?
- Не спиться? - почула вона тихий голос Аннет.
- Щось не спиться, - Ліона тихенько зітхнула, так і не обернувшись до неї. - Якби я тоді була наполегливіше, то змогла б переконати її. Вона б сказала батькові...
- Все сталося не з твоєї вини, Ліона.
- Я ж бачила біду і не змогла їй запобігти.
- Ліона... - Аннет підійшла і обережно обняла її за плечі. - Не вини себе. Твої батьки захищали тебе, як найдорожче і найцінніше, що є в їхньому житті. Просто вони встигли захистити тільки тебе.
- Думаєте?
- Впевнена. - Аннет посміхнулася. - Все буде добре. Ми з усім справимося. Хочеш, я можу тут посидіти, поки ти заснеш.
- Так, якщо вам не складно.
Аннет посміхнулася і підвела її до ліжка змушуючи лягти. Ліона слухняно дозволила укрити себе ковдрою і закрила очі.
- Спи, я буду тут. - Аннет опустилася в крісло і поправила край її ковдри.
Ліона щось сонно прошепотіла, коли Айлія повернулася до неї у вісні.
- Я не залишу вас, дівчатка. - Аннет погладила побіліле волосся Ліони.
І коли встигло?
Такий сріблявий дивовижний відтінок, як і у дівчинки. Не інакше, як магія. Мабуть їх родинний зв'язок встановився остаточно, об'єднавши їх шлях.
Втім, це вже не мало значення - Аннет прийняла для себе рішення і не збиралася від нього відступати. Відтепер вона збиралася йти тільки за ними.
#5062 в Фентезі
#3551 в Сучасна проза
магія та пригоди, авторський світ, таємниці і помилки минулого
Відредаговано: 28.04.2022