2

Через пару хвилин всі кімнати були оглянуті. Ліона вже закривала останні двері, коли на першому поверсі щось впало. Судячи по звуку це було в робочому кабінеті леді Аннет.

Намагаючись не звертати уваги на серце, що переляканої птахом билося в її грудях, Ліона збігла вниз, ледь торкаючись ногами сходинок, і завмерла вже перед дверима в кабінет леді Аннет, які були розчинені навстіж.

«Леді Аннет забула їх замкнути, коли йшла?»

Дзвін скла змусив її підстрибнути і закрити рота рукою, щоб не закричати.

Дзвін повторився.

Навшпиньках Ліона обережно підійшла до відчинених дверей.

Її погляд зупинився на розкритому навстіж вікні і перемістився на стіл. Тут на невеликому підносі лежали осколки розбитого кофейника. Її злякала кавова чашка, яка вдарившись об край підносу, видала дзвін.

Ліона, поставивши канделябр на стіл, почала закривати вікно, яке від вітру погрожувало зірватися з петель і перебити весь сервіз леді Аннет.

Яскравий спалах пішла в землю десь зовсім поруч з будинком і дівчина, відскочивши, зачепила піднос, і на підлогу з дзвоном посипалися осколки.

- Ви не забилися? - хтось підхопив її під лікоть не даючи впасти.

- Ні, - Ліона ледь змогла видавити з себе це слово, відчуваючи, як піднімається паніка готова вискочити з грудей хрипким криком.

- Не шуміть, - велів чоловічий голос, сколихнувши своїм диханням локон у її скроні. - Ви ж не хочете злякати дівчаток?

Ліона навіть не припускала, що вона вміє так стрибати. Вмить опинившись по інший бік столу, вона схопила статуетку одного з янголят, яких обожнювала леді Аннет за їх миловидність, і, наставивши її на нічного відвідувача, спробувала його розгледіти. Але світла виявилося недостатньо. Дівчина бачила тільки смутні обриси високого чоловіка.

- А ви набагато спритніші, ніж я очікував. - Кімнату наповнив тихий, немов шелест листя, сміх.

- Хто ви? - Ліона намагалася швидко придумати, як позбутися від незваного гостя.

- Я всього лише посильний, мила леді.

- Як ви увійшли? Що вам потрібно? Тут нема чого красти. Наш пансіонат занадто бідний.

- Ну що ви, леді! Як ви могли про мене так подумати?!

- Хто ви такий і як потрапили в кабінет леді Аннет?

- Я магічний посильний. Я потрапив сюди через вікно. Воно було нещільно закрито.

- Що? - Ліона на мить розгубилася від такої заяви, але швидко взяла себе в руки. - Ви навіщо мене дурите? Я зараз покличу когось з обслуги. Вас виставлять геть!

- Прошу вибачення.

Він схилив голову в поклоні, потім продовжив:

- Не хотів вас налякати. Я дійсно всього лише посильний. У мене до вас послання. - Відповів незнайомець, його голос вмить став серйозним.

- Послання?

- Так, ви повинні будете відповісти на нього, як тільки я вас залишу.

- Що ?! Як таке можливо?

- Прощайте, леді.

Ліона повільно опустилася в крісло, дивлячись на порожнє місце, де тільки що стояв її гість.

Десь за вікном блиснула ще одна блискавка, освітивши на мить кімнату.

«Дочиталася...»

Ліона пригнічено похитала головою.

«Привиділося. Права була леді Аннет - не потрібно стільки часу витрачати на дурні книжки».

- Все, пора спати. - Ліона піднялася, але з переляканим зітханням опустилася назад в крісло.

На стіл впав конверт, запечатаний кружечком сургучу. Ліона з подивом дивилася на послання.

«Дійсно послання... І як накажете на все це реагувати?»

А що якщо вона відкриє конверт?

Нічого ж не трапитися?

«Ні!»

Ліона забрала руку в дюймі від конверта.

Але ж потрібно дати відповідь вже менше ніж через пару хвилин, а вона не знає, що там написано.

Її допитливість перемогла!

Ліона, схопивши конверт, надломила сургуч, тремтячими руками дістаючи жовтий абсолютно порожній лист.

Не встиг з її губ зірватися зітхання розчарування, як на посланні почали проступати якісь значки. Затамувавши подих дівчина заворожено дивилася, як вони набувають знайомі обриси і складаються в слова мови, на якій вона колись давно, немов в минулому житті, розмовляла:

«Ми вдячні Вам за допомогу, леді Ліона. Розкривши цей конверт, Ви погодилися допомогти нам. Ми вдячні Вам. Леді Айлія важлива для Айяаала. Ми просимо Вас захистити її. Зараз в Ілланеллі йде війна. Ми не можемо захистити її самі. Леді вже прибула і знаходиться зараз разом з іншими вихованками. Усі наступні рекомендації і роз'яснення Ви отримаєте пізніше. Подбайте про неї».

Не встигла дівчина дочитати, як послання розсипалося в її руках і безслідно зникло.