Від початку
8
Наглядач прикипів поглядом до кулі, яка показувала все, що відбувалося з Айяаалом. Деміург Ілланелли помирав. Він ще всіляко намагався відстрочити свою смерть, але Наглядач бачив – Айяаал вже не зможе відновитися.
Тоді чому він відтягує свій кінець? Заради чого? Що він, Наглядач, міг пропустити в своїх спостереженнях?
Раптово в кулі щось дзенькнуло і ввесь простір зайняло обличчя Айяаала.
«Наглядачу, я приймаю твою гру».
Прозвучав в голові голос Айяаала.
«Що?»
«Кожен із нас принесе у цій грі свою жертву».
«Як ти пройшов крізь магічний захист мого замку?!»
«Я теж вже розставив фігури на гральній дошці. І я знаю свою ціну в цій грі. А от чи знаєш ти свою? Час покаже. Нехай буде гра!»
Обличчя Айяаала змінила нічим не прикрита гримаса болю. Тільки зараз Наглядач помітив, що Деміург зняв з себе всі відновлюючи та захисні закляття, показуючи наскільки тяжка його недуга.
Він дійсно вмирав. Вмирав за свій світ. І жертвою, поставленою на гральну дошку обраних, був він сам.
Білий дракон впав посеред великої кімнати. Із рваної рани на його грудях з кожною каплею крові виходило і життя.
#4928 в Фентезі
#3475 в Сучасна проза
магія та пригоди, авторський світ, таємниці і помилки минулого
Відредаговано: 28.04.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
