5

Ілланелла

Гірський масив Кістяк дракона

Біла пляма від магічного проходу відкрила такі звичні і рідні краєвиди Ілланелли, що Оракул спішно закліпала, проганяючи непрохані сльози.

«Оракуле…»

«Я чую тебе».

«Ти знаєш, що таке Сльоза?»

«Знаю».

«Я передам тобі її при зустрічі. Буде боляче. Витримаєш?»

«Витримаю».

«Чудово. Ти ж пам’ятаєш, що мусиш їй допомагати?»

«Так, Айяаале…»

«Тоді зробимо це…»

«Як скажеш…»

Вона підняла голову і подивилася на скелі, серед яких білів дракон. Їх погляди на мить зустрілись, і Оракул відчула хвилю тепла і вдячності від Айяаала.

Нажаль, цього разу вона не зможе його переконати…

Сколихнувши сильним змахом крил повітря, дракон опустився поруч з ними. І вже через мить поруч стояв чоловік в білому балахоні. Він неспішно зняв капюшон, відкриваючи обличчя, і підвів на гостей погляд зелених очей.

- Я бажаю поговорити з Оракулом.

- Тільки тут і в моїй присутності. – Відповів Наглядач, закриваючи її від дракона.

- Я маю право на розмову з Оракулом!

Вона не встигла помітити коли Айяаал схопив її за руку. Відчула, як на долоні зашипіла шкіра, пропускаючи Сльозу. Ледве стримала крик коли криштальна крапля почала прокладати шлях до її серця.

Мить, коли кольнуло в грудях співпала з тим, що її підхопили під руку і турботливо запитали:

- З вами все гаразд, Оракуле?

- Так, - вона зробила спробу відійти. – Можливо, це від того, що мені так і не вдалася заснути цієї ночі.

«Вони не помітять Сльозу?»

«Вже ні, її перекриє твоя магія».

- Вам потрібно краще турбуватися про власне здоровя, Оракуле.

- Так, неодмінно. – Вона зробила крок назад, відходячи від Айяаала. – Дякую за вашу турботу, Деміург. Вже все гаразд.

- Я радий. – Айяаал схилив голову в поклоні.

«Запитай, про що я хотів з тобою поговорити».

- Про що ви хотіли зі мною поговорити, Деміург Айяаал?

- Мене турбує, що в захисті Ілланелли появилась тріщина.

- Це погано…

- Але це ще не все, Оракуле.

- Що ще трапилось?

- В моєму світі зявилося джерело мертвої магії. Я не розумію, як таке могло трапитися.

«Що?!»

«Не хвилюйся. Це я його створив».

«Навіщо?!»

- Що ви можете мені сказати з цього приводу, Оракуле?

- Це погано. Дуже погано, Деміург Айяаал.

- Чому?

- Ці землі, якщо їх не вилікувати, невдовзі стануть мертвими. Я раджу вам найти спосіб, як вирішити цю проблему.

- Я не можу знайти саму основу мертвої магії.

- Можливо там сильний магічний фон…

«Чудова думка! Так і зроблю. Дякую тобі!»

«Айяаал…»

- Оракуле, ви можете повідомити моє майбутнє?

«А потім іди…»

- Я, - вона звела на нього білі очі, сповнені її магії і сліз. – Я не бачу вашого майбутнього, Айяаале. Вибачте. – Вона схилила голову в поклоні і відступила за спину Наглядача.

- Чому?

«Не хвилюйся. Ти все зробила як потрібно…»

«Ти жорстокий зі мною!»

«Пробач…»

- Достатньо! – крикнув Наглядач і Оракул відчула поштовх в спину. – Проведіть Оракула в її кімнату.

- Як накажете, Наглядачу.

Вона мало не втрачало свідомості від розуміння того, що зараз трапиться. Тремтячими пальцями вхопилася в руку свого охоронця. Встигла почути свист вогняної пуги і провалилася в м’які обійми темряви…