Вона йшла мовчи за своїм провідником. Могла легко від нього втекти, але не робила навіть спроби. Навіщо? В цьому не було необхідності доки Айяаал був у безпеці. А зараз…
Як таке могло трапитися? Як в захисному магічному полі могла появитися тріщина? Ніяк. Тільки, якщо Айяаал сам це допустив. Але, навіщо?!
«Оракул».
Вона здригнулася, почувши знайомий голос серед власних думок.
«Айяаал?»
«Так. Ти як там?»
«Ще жива. Що трапилось з магічним полем?»
«Я його послабив».
«Навіщо?!»
«Я хочу з тобою зустрітися…»
«Айяаале, це небезпечно. Наглядачі не відпустять мене одну. Вони прийдуть слідом. Знайдуть спосіб, як змусити і твій світ коритися їхнім інтересам».
«Я знаю, Оракуле. Але, мені дійсно потрібно з тобою зустрітися. Потім у нас не буде більше такої можливості».
«Я маю повідомити про це Наглядача?»
«Ні. Але не відмовляйся коли він запропонує мене відвідати».
«Вони підуть слідом. Я не буду так ризикувати Ілланеллою і тобою».
«Знаю, але те, що вони замислили жахливо. Ти знаєш, що трапилося з моїми рідними. А для Ілланелли обрали ще жахливішу роль. Він прийде до тебе сьогодні. Скажеш, що розповіси про мене все лише після зустрічі зі мною. Ти повинна зі мною зустрітися…»
«Що ти замислив, Айяаале?»
«Я роблю те, що мушу. Ти ж знаєш…»
«Ти тяжкий обрав для себе кінець».
«Переконай Наглядача у необхідності цієї зустрічі. Я чекатиму…»
#4928 в Фентезі
#3475 в Сучасна проза
магія та пригоди, авторський світ, таємниці і помилки минулого
Відредаговано: 28.04.2022